Выговский Иван Евстафьевич (1616 - 17 марта 1664), украинский гетман в 1657-1659 годах.Происходил из мелкой шляхты, служил в польском войске. В начале Освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов служил в польской армии. После поражения поляков под Желтыми Водами попал в плен к крымским татарам. Выговского выкупил Богдан Хмельницкий, приблизил к себе и позднее сделал генеральным писарем. После смерти Хмельницкого в 1657 году он стал гетманом Украины.Выговский был противником сближения Украины с Россией и в своей политике ориентировался на Польшу. Это вызвало на Украине восстание 1657-1658 годов, подавленное Выговским с крымских татар. В 1658 году он подписал Гадячский договор, по которому Украина должна была вновь перейти под власть Речи Посполитой. Предательство гетмана вызвали восстание украинских казаков под руководством Ивана Богуна в 1659 году. Выговской был низложен и бежал в Польшу. Позднее он пал жертвой интриг Павла Тетери, который в 1663 году стал гетманом Правобережной Украины. Иван Выговской был обвинен в измене и расстрелян польским властями.
Абсолютна монархія в Німеччині, порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, мала певні особливості.Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встановлювався на загальному тлі феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств. Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями.