Підтвердження вольностей у Речі Посполитій(1569–1795 рр.)
У 1569 році в історії міста, як і всієї України, сталися великі зміни. Польсько-литовський сейм, що зібрався у Любліні, затвердив політичне об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в одну державу — Річ Посполиту. Розпочинається новий, «польський» період у житті міста.У цей час зростає роль Житомира як королівського міста Речі Посполитої і важливого адміністративного центру Волині. Водночас, як і по всій Правобережній Україні, розпочинається наступ польської державної адміністрації на права городян, посилюється релігійний, національний та культурний гніт.
Однак житомиряни борються проти утисків уряду і шляхти, що змушує короля Стефана Баторія 25 січня 1580 року видати привілей, яким було підтверджено давні вольності, надані Житомиру Магдебурзьким правом.
Під час селянсько-козацької війни 1648–1654 років Житомир опинився в зоні бойових дій. У 1648 році місто було здобуто і спалено загонами повстанців. 1651 року на західній околиці міста відбулася велика битва, в ході якої козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького та Івана Богуна вщент розбило 17‑тисячну армію польського князя Четвертинського. І сьогодні ця місцевість називається у народі Богунією, а один із районів міста — Богунським.
Війна важким тягарем лягла на житомирян. Знадобилося півтора десятка років, щоб місто заново відбудувалося і повернулося до нормального життя.
Адміністративний центр Київського воєводства
Поворотним пунктом в історії міста став 1667 рік, коли за умовами Андрусівського перемир’я, Київ від Речі Посполитої відійшов до Московського царства.
Того ж року до Житомира, який ще майже сто тридцять років (до 1795 р.) залишався у складі Речі Посполитої, із Києва було перенесено адміністративний та судовий центр воєводства.
Житомир став адміністративним центром Київського воєводства у складі Речі Посполитої.
Ця обставина відіграла важливу містоутворюючу роль і дала поштовх подальшому інтенсивному розвитку міста. У 1724 році до Житомира переносяться Київська та Чернігівські кафедри католицької церкви, будуються нові католицькі костьоли (святої Софії, бернардинців) та монастирі (ордену сестер милосердя «шаріток»), засновано уніатську духовну семінарію. В цей час у місті було також засновано костьол Босих кармелітів, збудовано багато нових дерев’яних і кам’яних будинків. Особливу роль у житті міста відіграють єзуїти, які засновують власні підприємства, ведуть торгівлю, відкривають корчми, прибутки з яких не оподатковуються, що викликало нарікання городян.
У 1773 році відкривається Житомирське повітове училище, підпорядковане столичній — Краківській академії, яке відіграло важливу роль у житті міста. Проіснувало воно до 1833 року і в ньому здобуло освіту не одне покоління юних городян.
Трагедія і «пряник». Столичне місто Польщі
Однак підйоми в житті міста змінювались спадами. Один із них був пов’язаний з великим повстанням під проводом Максима Залізняка й Івана Гонти у 1768 році, відомим в історії під назвою Коліївщина.
Не маючи достатніх сил для придушення повстання і боротьби з частиною шляхти, яка оголосила про створення Конфедерації і відділення частини воєводств Польщі від Речі Посполитої, польський уряд звернувся до російського царя з проханням ввести війська в Правобережну Україну для придушення гайдамацького руху.
Це страшне рішення Польщі мало жахливі історичні наслідки як для самої Речі Посполитої (бо вело до її загибелі), так і для України та Житомира (бо закінчувалось їхнім наступним відходом до Російської імперії, а згодом до СРСР). Донські козаки оточили місто, а гусари вдерлися в нього з боку села Станишівки. Однак місто героїчно захищалося і росіяни не змогли його взяти з першого разу. Почалась облога, а згодом — другий штурм. У полум’ї пожежі згоріла велика кількість жилих будинків, кафедральний та поєзуїтський собори, будинок капітули і єпископа, було зруйновано Житомирський замок, загинуло багато людей як мирних жителів, так і захисників міста.
Події Коліївщини мали трагічний фінал. Під селом Кодня (50 км від Житомира) поляками було страчено близько трьох тисяч повстанців. У народній пам’яті ця розправа збереглася під назвою «Коднянська різня», а на її місці недавно встановлено меморіальний знак.
Аби якось спокутувати свою вину перед містом, у 1775 році уряд Польщі через зміни в конституції визнав Житомир одним із столичних міст Польщі.
Однак у той час уже ніщо не могло врятувати Польську державу від загибелі, до якої вона котилася, а Житомир — від лап Російської імперії.
Відповідь:
Підтвердження вольностей у Речі Посполитій(1569–1795 рр.)
У 1569 році в історії міста, як і всієї України, сталися великі зміни. Польсько-литовський сейм, що зібрався у Любліні, затвердив політичне об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в одну державу — Річ Посполиту. Розпочинається новий, «польський» період у житті міста.У цей час зростає роль Житомира як королівського міста Речі Посполитої і важливого адміністративного центру Волині. Водночас, як і по всій Правобережній Україні, розпочинається наступ польської державної адміністрації на права городян, посилюється релігійний, національний та культурний гніт.
Однак житомиряни борються проти утисків уряду і шляхти, що змушує короля Стефана Баторія 25 січня 1580 року видати привілей, яким було підтверджено давні вольності, надані Житомиру Магдебурзьким правом.
Під час селянсько-козацької війни 1648–1654 років Житомир опинився в зоні бойових дій. У 1648 році місто було здобуто і спалено загонами повстанців. 1651 року на західній околиці міста відбулася велика битва, в ході якої козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького та Івана Богуна вщент розбило 17‑тисячну армію польського князя Четвертинського. І сьогодні ця місцевість називається у народі Богунією, а один із районів міста — Богунським.
Війна важким тягарем лягла на житомирян. Знадобилося півтора десятка років, щоб місто заново відбудувалося і повернулося до нормального життя.
Адміністративний центр Київського воєводства
Поворотним пунктом в історії міста став 1667 рік, коли за умовами Андрусівського перемир’я, Київ від Речі Посполитої відійшов до Московського царства.
Того ж року до Житомира, який ще майже сто тридцять років (до 1795 р.) залишався у складі Речі Посполитої, із Києва було перенесено адміністративний та судовий центр воєводства.
Житомир став адміністративним центром Київського воєводства у складі Речі Посполитої.
Ця обставина відіграла важливу містоутворюючу роль і дала поштовх подальшому інтенсивному розвитку міста. У 1724 році до Житомира переносяться Київська та Чернігівські кафедри католицької церкви, будуються нові католицькі костьоли (святої Софії, бернардинців) та монастирі (ордену сестер милосердя «шаріток»), засновано уніатську духовну семінарію. В цей час у місті було також засновано костьол Босих кармелітів, збудовано багато нових дерев’яних і кам’яних будинків. Особливу роль у житті міста відіграють єзуїти, які засновують власні підприємства, ведуть торгівлю, відкривають корчми, прибутки з яких не оподатковуються, що викликало нарікання городян.
У 1773 році відкривається Житомирське повітове училище, підпорядковане столичній — Краківській академії, яке відіграло важливу роль у житті міста. Проіснувало воно до 1833 року і в ньому здобуло освіту не одне покоління юних городян.
Трагедія і «пряник». Столичне місто Польщі
Однак підйоми в житті міста змінювались спадами. Один із них був пов’язаний з великим повстанням під проводом Максима Залізняка й Івана Гонти у 1768 році, відомим в історії під назвою Коліївщина.
Не маючи достатніх сил для придушення повстання і боротьби з частиною шляхти, яка оголосила про створення Конфедерації і відділення частини воєводств Польщі від Речі Посполитої, польський уряд звернувся до російського царя з проханням ввести війська в Правобережну Україну для придушення гайдамацького руху.
Це страшне рішення Польщі мало жахливі історичні наслідки як для самої Речі Посполитої (бо вело до її загибелі), так і для України та Житомира (бо закінчувалось їхнім наступним відходом до Російської імперії, а згодом до СРСР). Донські козаки оточили місто, а гусари вдерлися в нього з боку села Станишівки. Однак місто героїчно захищалося і росіяни не змогли його взяти з першого разу. Почалась облога, а згодом — другий штурм. У полум’ї пожежі згоріла велика кількість жилих будинків, кафедральний та поєзуїтський собори, будинок капітули і єпископа, було зруйновано Житомирський замок, загинуло багато людей як мирних жителів, так і захисників міста.
Події Коліївщини мали трагічний фінал. Під селом Кодня (50 км від Житомира) поляками було страчено близько трьох тисяч повстанців. У народній пам’яті ця розправа збереглася під назвою «Коднянська різня», а на її місці недавно встановлено меморіальний знак.
Аби якось спокутувати свою вину перед містом, у 1775 році уряд Польщі через зміни в конституції визнав Житомир одним із столичних міст Польщі.
Однак у той час уже ніщо не могло врятувати Польську державу від загибелі, до якої вона котилася, а Житомир — від лап Російської імперії.
Пояснення: