В V-VIII веках Великий Шелковый Путь достигает своего наивысшего расцвета. В это время, во второй половине VI века тюркоязычные племена народов Алтая объединились с народами Семиречья и Центральной Азии в Тюркский каганат, который впервые в истории объединяет в рамках одного государства практически весь ареал Евразийских степей, а так же области древних оседлых цивилизаций - Согд и Бухару, которые являлись ключевыми точками на трассе Великого шелкового пути. Тюрки не без влияния согдийских купцов становятся партнерами Византии по налаживанию прямой бесперебойной торговли от Китая к Средиземноморью. Рост городов оживил торговлю с Китаем, Ираном. Только в 627-647 годах в Китай было направлено 9 торговых посольств. Караваны шли через Мерв-Чарджоу-Бухару-Самарканд-Чач-Исфиджаб-Талас-Суяб и дальше к оазисам Восточного Туркестана.
Огромная масса шелка, бархата, различных других тканей, стеклянных изделий, украшений, парчи, кожаных изделий потоком шла из Китая в Византию и обратно, оседая в Бухаре, Самарканде, Ташкенте, Мерве, Кашгаре, Суябе, Куче и Турфане.
Согдийцы открывали по всей трассе торговые колонии, строили за многие тысячи километров от своей родины города, дворцы, храмы, создавали направления в музыке, живописи и архитектуре, привносили новые религиозные воззрения.
Торговые фактории и поселения согдийских купцов, ремесленников и земледельцев в VI-VIII вв. распространялись на северо-восточные районы центральной Азии, в Синьцзян, Южную Сибирь, Монголию, северный Китай, а на западе до Крыма.
Третий значительный период истории Великого Шелкового Пути приходится на конец VIII – начало XIII веков. Это период от арабских завоеваний и исламизации народов Передней Азии, Ирана, Кавказа, части Восточной Европы, Афганистана, Северной Индии и Центральной Азии до монгольских нашествий.
Перший похідредагувати перший азовський похід розпочався весною 1695 року. під азов виступила московська армія (31 000 осіб, 170гармат) на чолі з генералами антоном головіним, францем лефортом і патріком гордоном. одночасно з наступом на азов українська армія (120 000 осіб) на чолі з гетьманом іваном мазепою і невеликий московітський загін під командуванням бориса шереметєва захопили у липні 1695 року османсько-татарські фортеці кизикермен, тавань та інші. підійшовши до гирла дону, московські війська 5 липня 1695 року почалиоблогу азова. невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і примусили московітську армію в листопаді 1695 року відступити. другий похідредагувати наприкінці 1695 року розпочалась підготовка другого азовського походу. на верфях у преображенську іворонежі було збудовано близько 30 військових кораблів. у квітні 1696 року московські війська (75 тисяч чоловік) під командуванням о. шеіна вирушили на кораблях і суходолом до азова. для нової війни з османами запорозькі майстри у брянську виготовили 42 великі бойові чайки (скампавеї). разом із запорозькими чайками вони склали значну військову силу, яку кошовий отаман іван гусак під керівництвом полковника якима чалого „для воїнського промислу над кримом і для оборони завойованих у османів городків” відправив для підкріплення запорозьких гарнізонів в кизи-кермен і тавані. туди ж з козаками попливло і 2 500 московітських солдатів. наприкінці квітня з україни виступив український козацький корпус (15 тисяч чоловік) на чолі зчернігівським полковником яковом лизогубом. друга частина московських військ і українська армія (70 тисяч чоловік) діяли в пониззі дніпра. в травні 1696 року азов був з суші і блокований московським флотом під командуванням ф. лефорта. після запеклого штурму фортеці 17-19 (27-29 липня) українськими полкамигарнізон фортеці капітулював.[джерело? ] вирішальну роль у облозі та здобутті азова відіграли українські козаки.[джерело? ] похід козацького флоту на чолі з яковом морозом відвернув на себе значні сили османського флоту і кримського хана. це значно полегшило штурм азова.
В V-VIII веках Великий Шелковый Путь достигает своего наивысшего расцвета. В это время, во второй половине VI века тюркоязычные племена народов Алтая объединились с народами Семиречья и Центральной Азии в Тюркский каганат, который впервые в истории объединяет в рамках одного государства практически весь ареал Евразийских степей, а так же области древних оседлых цивилизаций - Согд и Бухару, которые являлись ключевыми точками на трассе Великого шелкового пути. Тюрки не без влияния согдийских купцов становятся партнерами Византии по налаживанию прямой бесперебойной торговли от Китая к Средиземноморью. Рост городов оживил торговлю с Китаем, Ираном. Только в 627-647 годах в Китай было направлено 9 торговых посольств. Караваны шли через Мерв-Чарджоу-Бухару-Самарканд-Чач-Исфиджаб-Талас-Суяб и дальше к оазисам Восточного Туркестана.
Огромная масса шелка, бархата, различных других тканей, стеклянных изделий, украшений, парчи, кожаных изделий потоком шла из Китая в Византию и обратно, оседая в Бухаре, Самарканде, Ташкенте, Мерве, Кашгаре, Суябе, Куче и Турфане.
Согдийцы открывали по всей трассе торговые колонии, строили за многие тысячи километров от своей родины города, дворцы, храмы, создавали направления в музыке, живописи и архитектуре, привносили новые религиозные воззрения.
Торговые фактории и поселения согдийских купцов, ремесленников и земледельцев в VI-VIII вв. распространялись на северо-восточные районы центральной Азии, в Синьцзян, Южную Сибирь, Монголию, северный Китай, а на западе до Крыма.
Третий значительный период истории Великого Шелкового Пути приходится на конец VIII – начало XIII веков. Это период от арабских завоеваний и исламизации народов Передней Азии, Ирана, Кавказа, части Восточной Европы, Афганистана, Северной Индии и Центральной Азии до монгольских нашествий.