Найти ошибке в тексте. война франции и россии была неизбежна, и 22 июня 1812 года собрав миллионную армию, наполеон форсировал эльбу и вторгся в пределы россии. у армии был план противостояния наполеону, который был разработан военным теоретиком фулем, и одобрен императором александром ii. фуль разделил армии на три группы: 1-ой командовал багратион; 2-ой барклай – де - толли; 3-ей тормасов. фуль предполагал, что армии будут планомерно отступать на укрепленные позиции, соединятся, и сдержат натиск наполеона. на практике же вышла катастрофа. сложившаяся ситуация требовала решительных действий. так, 20 сентября пост главнокомандующего занял александр кутузов, который был одним из лучших учеников великого федора ушакова. во время войны с францией кутузов произнесет интересную фразу: «чтобы россию, надо отстоять москву». войска дали генеральное сражение французам у деревни бородино. была великая сеча, получившая название бородинской битвы. это сражение продолжалось более 12 часов. здесь 2-я армия защищала редуты. несколько позже войска противника столь же ожесточѐнно атаковали центр обороны, где находилась батарея под командованием генерала давыдова. были отражены две атаки. пользуясь относительным затишьем на правом крыле армии, главнокомандующий организовал там контрудар: кавалерийские полки генерала фёдора уварова и казаки генерала матвея платова нанесли дерзкий удар по тылам армии наполеона. вхождение в москву стало роковым для наполеона. он толком и не знал, что делать дальше. французскую армию каждый день, каждую ночь, донимали крестьяне. война 1812 года поистине была отечественной. в армии наполеона начались разброд и шатания, нарушилась дисциплина. наполеон пробыл в москве до 7 ноября 1812 года. французская армия решила отступать на юг, в хлебные, не разоренные войной области. армия дала бой французам у ярославля. город погряз в боях, но французы дрогнули. наполеон был вынужден отступать по калужской дороге, той самой, по которой он пришел. бои под вязьмой, красным и у переправы через неман, положили конец наполеоновской интервенции. армия погнала неприятеля со своей земли. 23 ноября 1812 года александром i был издан манифест об окончании великой отечественной войны. отечественная война 1812 года закончилась, а вот кампания наполеоновских войн была только в самом разгаре. бои продолжались до 1816 года.
Объяснение:
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.