Запорізька Січ (укр. Запорiзька Січ) - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. - першій половині XVI ст. за дніпровськими порогами в районі острова Хортиця. Запорізька Січ - назва ряду послідовно змінювали один одного військових і адміністративних центрів дніпровського низового козацтва з XVI по XVIII ст., Які називаються «Січ» по найменуванню головного зміцнення (військового табору) і «Запорізькими» за місцем їх розташування в пониззі Дніпра на південь від важкопрохідних дніпровських порогів . Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям (по розташуванню за порогами Дніпра). Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості та розгульного життя кочівників, зародилося й зміцніло запорізьке козацтво. Перші козаки з'явилися на порогах Дніпра, ймовірно, в кінці XV-го століття. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягин і звільнили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі. Місцезнаходження Запорізької Січі в різні періоди її історії У 1397 році золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частина Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, інші землі довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища. У перших згадках слово «козак» означало «працівник, наймит» або навпаки, тюркск. «Вільна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга». Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар 1489 року дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. У тому ж році загони отаманів Василя Жили, Богдана і Голубця напали на Таванська переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців. Згодом, скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки-слов'яни були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття, можливо також, що у своїх сусідів з тюркомовної (переважно татарської) середовища запорізькі козаки запозичили не тільки назва, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності.
· Увеличивается число грамотных людей. Обучали церковнослужители и приказные по церковным книгам. Но уже в первой половине XVII века появились частные школы, где учили не только грамоте, но и риторике, древним языкам, иностранным языкам (немецкий) и философии.
· Развивается книгопечатание: первый печатный букварь (Карион Истомин), учебники, богослужебные книги, официальные документы (Соборное уложение). Создавались библиотеки как государственные (Посольского приказа), так и частные (Ордина-Нащокина, Голицына)
В литературе XVII века появились принципиально новые жанры: сатира, драма, поэзия
В конце XVII века появился новый архитектурный стиль – нарышкинское (московское) барокко
Светские постройки: деревянный царский дворец в Коломенском, кирпичный Теремной дворец Московского Кремля, палаты Аверкия Кириллова.
· Московский Кремль перестал быть оборонительным сооружением, в XVII веке башни Кремля украшаются шатрами, появляются часы на башне.
− Важнейшим направлением в русской и европейской литературе середины XVIII века был классицизм. Классицизм нашел выражение, прежде всего, в поэзии: Антиох Кантемира, Василия Тредиаковского и особенно Михаила Ломоносова и Александра Сумарокова. Самым выдающимся российским поэтом конца XVIII века, писавшим в стиле классицизма, стал Гаврила Державин. К классицизму относятся и комедии Дениса Фонвизина "Бригадир" и "Недоросль".
− Во второй половине XVIII века складывается стиль сентиментализма. Важнейшими жанрами этого стиля стали чувствительная повесть и путешествие. Николай Карамзин "Бедная Лиза".
− Общественная мысль развивалась под влиянием Просвещения. Крупнейшим деятелем Просвещения был Николай Новиков. Журналы "Трутень", Живописец".
− Радикальная форма просветительской идеологии представлена в творчестве Александра Радищева. "Путешествие из Петербурга в Москву" и ода "Вольность". Крайний радикализм Радищева побудил Екатерину II назвать его "бунтовщиком хуже Пугачева".
Запорізька Січ - назва ряду послідовно змінювали один одного військових і адміністративних центрів дніпровського низового козацтва з XVI по XVIII ст., Які називаються «Січ» по найменуванню головного зміцнення (військового табору) і «Запорізькими» за місцем їх розташування в пониззі Дніпра на південь від важкопрохідних дніпровських порогів .
Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям (по розташуванню за порогами Дніпра). Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості та розгульного життя кочівників, зародилося й зміцніло запорізьке козацтво.
Перші козаки з'явилися на порогах Дніпра, ймовірно, в кінці XV-го століття. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягин і звільнили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі.
Місцезнаходження Запорізької Січі в різні періоди її історії
У 1397 році золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частина Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, інші землі довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища. У перших згадках слово «козак» означало «працівник, наймит» або навпаки, тюркск. «Вільна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга».
Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар 1489 року дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. У тому ж році загони отаманів Василя Жили, Богдана і Голубця напали на Таванська переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців. Згодом, скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки-слов'яни були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття, можливо також, що у своїх сусідів з тюркомовної (переважно татарської) середовища запорізькі козаки запозичили не тільки назва, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності.
· Увеличивается число грамотных людей. Обучали церковнослужители и приказные по церковным книгам. Но уже в первой половине XVII века появились частные школы, где учили не только грамоте, но и риторике, древним языкам, иностранным языкам (немецкий) и философии.
· Развивается книгопечатание: первый печатный букварь (Карион Истомин), учебники, богослужебные книги, официальные документы (Соборное уложение). Создавались библиотеки как государственные (Посольского приказа), так и частные (Ордина-Нащокина, Голицына)
В литературе XVII века появились принципиально новые жанры: сатира, драма, поэзия
В конце XVII века появился новый архитектурный стиль – нарышкинское (московское) барокко
Светские постройки: деревянный царский дворец в Коломенском, кирпичный Теремной дворец Московского Кремля, палаты Аверкия Кириллова.
· Московский Кремль перестал быть оборонительным сооружением, в XVII веке башни Кремля украшаются шатрами, появляются часы на башне.
− Важнейшим направлением в русской и европейской литературе середины XVIII века был классицизм. Классицизм нашел выражение, прежде всего, в поэзии: Антиох Кантемира, Василия Тредиаковского и особенно Михаила Ломоносова и Александра Сумарокова. Самым выдающимся российским поэтом конца XVIII века, писавшим в стиле классицизма, стал Гаврила Державин. К классицизму относятся и комедии Дениса Фонвизина "Бригадир" и "Недоросль".
− Во второй половине XVIII века складывается стиль сентиментализма. Важнейшими жанрами этого стиля стали чувствительная повесть и путешествие. Николай Карамзин "Бедная Лиза".
− Общественная мысль развивалась под влиянием Просвещения. Крупнейшим деятелем Просвещения был Николай Новиков. Журналы "Трутень", Живописец".
− Радикальная форма просветительской идеологии представлена в творчестве Александра Радищева. "Путешествие из Петербурга в Москву" и ода "Вольность". Крайний радикализм Радищева побудил Екатерину II назвать его "бунтовщиком хуже Пугачева".