При различном устройстве экономической системы государства имеют разные возможности воздействия на финансовую сферу. При наличии плановой экономики государство полностью контролирует объемы производства и цены. Рыночная экономика наоборот характеризуется свободой отношений между субъектами финансового мира. Рыночная экономика с теоретической точки зрения представляет саморегулирующийся механизм, где главную роль играют спрос и предложение. Государство не имеет права влиять на оба этих фактора. Но идеальная модель, созданная посредством обобщения теоретических знаний, не полностью отражает действительность. В такую модель не включены искусственно создаваемые кризисы, создание и распад единых экономических зон, и прочие факторы, оказывающие огромное влияние на мировую финансовую систему. В свете внезапно возникающих негативных явлений государство не может не вмешиваться в экономику. Руководство страны в экстренной ситуации может запретить повышать цены на определенные группы товаров. Это делается, в первую очередь для того, чтобы экономические потрясения не вылились в острый социальный кризис. Ведь масштабные забастовки и акции протеса, спровоцированные инфляцией, нанесут еще больший урон экономике. Государство также может оказывать влияние на крупный бизнес, с целью предотвращения монополизации отдельных отраслей экономики. Гарантом соблюдения законодательства в данной сфере в России выступает Федеральная антимонопольная служба. Посредством данного государственного органа осуществляется контроль над деятельностью финансовых «гигантов» (транснациональных корпораций, международных холдингов), защита конкуренции, разработка нормативно-правовой документации. Помимо прямого воздействия на экономику государство может влиять на финансовую систему опосредованно, с принятия определенных законов. К примеру, приняв решение увеличить таможенные пошлины на некоторые группы импортируемых товаров, правительство делает невыгодным их ввоз из за рубежа. Этим оно одновременно поддерживает собственных производителей и увеличивает рост ВВП
По закінченні битви Мстислав знову показав себе як далекоглядного політика який не бажає втрачати отримане але і не хоче жити підчас постійних воїн і суперечок. І хоча після цієї битви, полудневі, українсько-руські землі перейшли фактично в руки Мстислава; незважаючи на здобуту перемогу, Мстислав визнавав першість старшого брата. Він лишився в Чернігові й послав Ярославу пропозицію - поділити батьківські землі Дніпром: правий бік, з Київом, Мстислав запропонував залишити за Ярославом, як за старшим братом, а собі брав лівобічні землі.13«І послав Мстислав услід за Ярославом [посла], говорячи: «Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона».14 Ця дія описує Мстислава як особистість не лише войовничу, а й схильну до миру і блага для власного народу і спокою на підвладних землях.
Ярослав не хотів здаватися на ласку брата, можливо - не уважаючи певним набуте з такої ласки. Але він вислав після цього до Київа своїх намісників, при цьому продовжував збирати далі війська в Новгороді. І вже аж у 1026 році прийшов він з великим військом до Київа, договорюватись з Мстиславом як рівний з рівним. Коло Городка під Київом брати з'їхалися й уложили угоду на тім, що: лівобічну Україну взяв собі Мстислав, правобічну Ярослав. «Ярослав зібрав воїв многих, і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом коло Городця [Пісочного]. І розділили вони по Дніпру Руську землю: Ярослав узяв сю сторону, а Мстислав - ту. І стали вони оба жити мирно і в братолюбстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській.»15
Отже, великий крок Мстислава на поступки Ярославу подарив їх землям мир і спокій. І не відомо що б відбулось далі якщо б Ярослав не погодився на пропозицію Мстислава.
Після особистої зустрічі Ярослава і Мстислава встановився своєрідний дуумвірат братів. Ярослав Мудрий був великим князем Київським, правив, як верховний правитель, дніпровським Правобережжям, Новгородською і всіма іншими руськими землями, за винятком Чернігово-Сіверської сторони і Тмутараканського князівства. Мстиславу як і раніше підпорядковувалися яси і касоги.
Але розподіл цей був номінальним. Насправді брати спільно розв'язували основні державні питання, що стосувалися всієї Русі, також здійснювали спільні воєнні походи проти ворогів підвладним їм земель. «На сім союзі двох головних володарів східної Европи осталася її політична система в дальших десятиліттях, аж до смерті Мстислава.»16 Але підчас цього союзу держава не становила політичної єдності, на це вказує літопис «І розділили вони по Дніпру Руську землю»17. І лише після смерті Мстислава Ярослав став єдиним, одноосібним правителем руських земель.
Рыночная экономика с теоретической точки зрения представляет саморегулирующийся механизм, где главную роль играют спрос и предложение. Государство не имеет права влиять на оба этих фактора. Но идеальная модель, созданная посредством обобщения теоретических знаний, не полностью отражает действительность. В такую модель не включены искусственно создаваемые кризисы, создание и распад единых экономических зон, и прочие факторы, оказывающие огромное влияние на мировую финансовую систему.
В свете внезапно возникающих негативных явлений государство не может не вмешиваться в экономику. Руководство страны в экстренной ситуации может запретить повышать цены на определенные группы товаров. Это делается, в первую очередь для того, чтобы экономические потрясения не вылились в острый социальный кризис. Ведь масштабные забастовки и акции протеса, спровоцированные инфляцией, нанесут еще больший урон экономике.
Государство также может оказывать влияние на крупный бизнес, с целью предотвращения монополизации отдельных отраслей экономики. Гарантом соблюдения законодательства в данной сфере в России выступает Федеральная антимонопольная служба. Посредством данного государственного органа осуществляется контроль над деятельностью финансовых «гигантов» (транснациональных корпораций, международных холдингов), защита конкуренции, разработка нормативно-правовой документации.
Помимо прямого воздействия на экономику государство может влиять на финансовую систему опосредованно, с принятия определенных законов. К примеру, приняв решение увеличить таможенные пошлины на некоторые группы импортируемых товаров, правительство делает невыгодным их ввоз из за рубежа. Этим оно одновременно поддерживает собственных производителей и увеличивает рост ВВП
Наслідки битви
По закінченні битви Мстислав знову показав себе як далекоглядного політика який не бажає втрачати отримане але і не хоче жити підчас постійних воїн і суперечок. І хоча після цієї битви, полудневі, українсько-руські землі перейшли фактично в руки Мстислава; незважаючи на здобуту перемогу, Мстислав визнавав першість старшого брата. Він лишився в Чернігові й послав Ярославу пропозицію - поділити батьківські землі Дніпром: правий бік, з Київом, Мстислав запропонував залишити за Ярославом, як за старшим братом, а собі брав лівобічні землі.13«І послав Мстислав услід за Ярославом [посла], говорячи: «Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона».14 Ця дія описує Мстислава як особистість не лише войовничу, а й схильну до миру і блага для власного народу і спокою на підвладних землях.
Ярослав не хотів здаватися на ласку брата, можливо - не уважаючи певним набуте з такої ласки. Але він вислав після цього до Київа своїх намісників, при цьому продовжував збирати далі війська в Новгороді. І вже аж у 1026 році прийшов він з великим військом до Київа, договорюватись з Мстиславом як рівний з рівним. Коло Городка під Київом брати з'їхалися й уложили угоду на тім, що: лівобічну Україну взяв собі Мстислав, правобічну Ярослав. «Ярослав зібрав воїв многих, і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом коло Городця [Пісочного]. І розділили вони по Дніпру Руську землю: Ярослав узяв сю сторону, а Мстислав - ту. І стали вони оба жити мирно і в братолюбстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській.»15
Отже, великий крок Мстислава на поступки Ярославу подарив їх землям мир і спокій. І не відомо що б відбулось далі якщо б Ярослав не погодився на пропозицію Мстислава.
Після особистої зустрічі Ярослава і Мстислава встановився своєрідний дуумвірат братів. Ярослав Мудрий був великим князем Київським, правив, як верховний правитель, дніпровським Правобережжям, Новгородською і всіма іншими руськими землями, за винятком Чернігово-Сіверської сторони і Тмутараканського князівства. Мстиславу як і раніше підпорядковувалися яси і касоги.
Але розподіл цей був номінальним. Насправді брати спільно розв'язували основні державні питання, що стосувалися всієї Русі, також здійснювали спільні воєнні походи проти ворогів підвладним їм земель. «На сім союзі двох головних володарів східної Европи осталася її політична система в дальших десятиліттях, аж до смерті Мстислава.»16 Але підчас цього союзу держава не становила політичної єдності, на це вказує літопис «І розділили вони по Дніпру Руську землю»17. І лише після смерті Мстислава Ярослав став єдиним, одноосібним правителем руських земель.