Назовите одну из нескольких существующих версий(гипотез) появления этнонима «казах» Приведите не менее двух фактов, связанных с историческими личностями Керей и Жанибек. Сделайте вывод о роли казахских ханов в укреплении государства.
← національно-визвольна війна українського народу в середині 17 століттягетьманщина 1687 – 1796 рр. →
українські землі у другій половині xvii ст. “руїна”
опубликовано ноябрь 27, 2013 автором genpol
руїна
1657 — 1687 рр. ( від смерті богдана хмельницкого до обрання гетьманом івана мазепу)
1658 — 1676 рр. (від повстання м. пушкаря, я. барабаша до зречення від гетьманства п. дорошенка)
1663 — 1686 рр. (від поділу гетьманщини на правобережну і лівобережну до укладення «вічного миру» між річчю посполитою і московським царством)
[м. костомаров]
під назваю «руїна» в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті богдана хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи україни іноземних держав (московії, речі посполитої, туреччини).
причини руїни
загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики
відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами
соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).
несприятливе міжнародне становище. іноземна інтервенція в гетьманщину з боку речі посполитої, московської держави, османської імперії та кримського ханства
під час «руїни» відбувалася боротьба за владу між:
козацькою старшиною війська запорозького. (і. богун)
шляхтою. (і. виговський)
нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (і.брюховецький)
Льготы дворянству были подтверждены и расширены Жалованной грамотой, изданной Екатериной II в. 1785 г. В 1782 г. отменялась горная свобода - землевладельцы были объявлены собственниками не только земли, но и ее недр. Но дворяне не очень охотно шли в предпринимательство из-за отсутствия достаточных средств и сословных пережитков в мировоззрении.
При этом вотчинная мануфактура получила распространение прежде всего в тех отраслях, которые выполняли заказ государства или где могло использоваться собственное сельскохозяйственное сырье. Дворянские предприятия в последней четверти XVIII в. - времени недолгого расцвета вотчинной мануфактуры - господствовали в винокуренной промышленности, суконном производстве. Горная промышленность Урала, за исключением казенных заводов, целиком основывалась на дворянских посессионных мануфактурах.
Крестьянство, напротив, утрачивало остатки прав, внутренняя политика в этой сфере была направлена на усиление крепостничества: крестьянам было запрещено жаловаться на помещиков, принимать присягу, брать откупа и подряды. Помещик получил право не только ссылать крестьян в Сибирь, но и отправлять на каторжные работы (закон 1765 года) . Широко практиковалась раздача государственных крестьян помещикам. Зона крепостничества при Екатерине распространилась на Украину. Вместе с тем, было облегчено положение монастырских крестьян, которые были переведены в ведение Коллегии экономии вместе с землями. Все их повинности заменялись денежным оброком, что представляло крестьянам больше самостоятельности и развивало их хозяйственную инициативу. В результате прекратились волнения монастырских крестьян.
Духовенство лишилось автономного существования вследствие секуляризации церковных земель (1764), дававших возможность существования без государства и независимо от него. После реформы духовенство стало зависимо от финансировавшего его государства. Горожане, разделенные на 6 разрядов в зависимости от рода занятий и материального положения получали ряд привилегий согласно выпущенной в 1785 году Жалованной грамоте городам.
ответ:
перейти к содержимому
головна
матеріали з історії україни
сторінки всесвітньої історії
страницы российской
контакти
← національно-визвольна війна українського народу в середині 17 століттягетьманщина 1687 – 1796 рр. →
українські землі у другій половині xvii ст. “руїна”
опубликовано ноябрь 27, 2013 автором genpol
руїна
1657 — 1687 рр. ( від смерті богдана хмельницкого до обрання гетьманом івана мазепу)
1658 — 1676 рр. (від повстання м. пушкаря, я. барабаша до зречення від гетьманства п. дорошенка)
1663 — 1686 рр. (від поділу гетьманщини на правобережну і лівобережну до укладення «вічного миру» між річчю посполитою і московським царством)
[м. костомаров]
під назваю «руїна» в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті богдана хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи україни іноземних держав (московії, речі посполитої, туреччини).
причини руїни
загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики
відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами
соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).
несприятливе міжнародне становище. іноземна інтервенція в гетьманщину з боку речі посполитої, московської держави, османської імперії та кримського ханства
під час «руїни» відбувалася боротьба за владу між:
козацькою старшиною війська запорозького. (і. богун)
шляхтою. (і. виговський)
нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (і.брюховецький)
объяснение:
Льготы дворянству были подтверждены и расширены Жалованной грамотой, изданной Екатериной II в. 1785 г. В 1782 г. отменялась горная свобода - землевладельцы были объявлены собственниками не только земли, но и ее недр. Но дворяне не очень охотно шли в предпринимательство из-за отсутствия достаточных средств и сословных пережитков в мировоззрении.
При этом вотчинная мануфактура получила распространение прежде всего в тех отраслях, которые выполняли заказ государства или где могло использоваться собственное сельскохозяйственное сырье. Дворянские предприятия в последней четверти XVIII в. - времени недолгого расцвета вотчинной мануфактуры - господствовали в винокуренной промышленности, суконном производстве. Горная промышленность Урала, за исключением казенных заводов, целиком основывалась на дворянских посессионных мануфактурах.
Крестьянство, напротив, утрачивало остатки прав, внутренняя политика в этой сфере была направлена на усиление крепостничества: крестьянам было запрещено жаловаться на помещиков, принимать присягу, брать откупа и подряды. Помещик получил право не только ссылать крестьян в Сибирь, но и отправлять на каторжные работы (закон 1765 года) . Широко практиковалась раздача государственных крестьян помещикам. Зона крепостничества при Екатерине распространилась на Украину. Вместе с тем, было облегчено положение монастырских крестьян, которые были переведены в ведение Коллегии экономии вместе с землями. Все их повинности заменялись денежным оброком, что представляло крестьянам больше самостоятельности и развивало их хозяйственную инициативу. В результате прекратились волнения монастырских крестьян.
Духовенство лишилось автономного существования вследствие секуляризации церковных земель (1764), дававших возможность существования без государства и независимо от него. После реформы духовенство стало зависимо от финансировавшего его государства. Горожане, разделенные на 6 разрядов в зависимости от рода занятий и материального положения получали ряд привилегий согласно выпущенной в 1785 году Жалованной грамоте городам.
Объяснение: