У IX—X ст. Західна Європа вступила на шлях феодальної роздробленості — розпаду великих держав на низку дрібних володінь. Феодальні землеволодіння перетворювалися на маленький замкнений світ, де панувало натуральне господарство. Послаблена королівська влада вже не могла контролювати землі, що належали сеньйорам. У ХНІ ст. в багатьох європейських країнах формується розуміння необхідності міцної королівської влади. Королівська влада перетворилася на грізну силу, що долала опір непокірних феодалів. Поступово складалися єдині для всієї країни органи управління, а також станово-представницькі органи, закони та податки, що свідчило про початок процесу централізації держав.