В одной далекой прекрасной стране, у самого синего моря, жила была принцесса. Её замок был на высокой неприступной скале. Закаты и рассветы окрашивали стены в розовый цвет, а лазурные волны плескались у самых скал. И была принцесса прекрасна. Все вокруг любовались её красотой и она тоже. В руках у неё всегда было зеркало, и девушка постоянно в него смотрела.
Однажды принцесса увидела на своем зеркале черное пятнышко. Девушка велела заменить зеркало. Ей принесли другое, но на нем тоже оказалось такое же пятно. Принесли третье - тоже самое пятно. Мастера зеркал сбились с ног, изготавливая для принцессы все новые и новые зеркала. Если смотрел обычный человек, то зеркало было нормальным. А стоило посмотреть девушке, то на нем тут же появлялось темное пятно. Никто не мог понять, почему это происходило.
К принцессе приехали мудрецы со всех стран. Каждый пытался помочь, но ничего не получалось. Пятно на зеркале росло с каждым днем.
Девушка смотрела на себя в зеркало. Растущее пятно её пугало, и она заболела. Придворные велели убрать все зеркала из дворца, так и сделали.
Но одно маленькое зеркало принцесса спрятала у себя под подушкой и смотрела в него каждый вечер. Наконец наступил вечер, когда пятно закрыло все зеркало. Взглянув в него, девушка не увидела ничего, только черную пустоту. Она заплакала и приказала вывесить траурные флаги во дворце.
Люди внизу увидели флаги и стали спрашивать, что случилось во дворце. Им все рассказали. Услышала это известие одна очень мудрая женщина и решила помочь принцессе.
Тяжело ей было подняться высоко в горы к замку. Была женщина не молода. Долгим был её путь, но она очень хотела помочь девушке. Наконец она пришла во дворец.
Ее привели к принцессе. Девушка была прекрасной и очень грустной. Стала женщина расспрашивать принцессу, как она живет, что делает. И тут выяснилось, что девушка никогда ничего не делала, а только любовалась собой и смотрела в зеркало.
Покачала головой мудрая женщина и объяснила принцессе, что зеркало тут ни при чем, виновата сама девушка. Зеркало отражает человека, его поступки, мысли, дела. А раз девушка никогда ничего не делала, ни о чем не задумывалась, то и отражать зеркалу стало нечего. Вот и стало оно пустым, как жизнь самой принцессы.
Призадумалась девушка над словами женщины, и с того дня стала другой. Стала в дела людские вникать, в их заботы. Научилась готовить еду и шить одежду. По вечерам она доставала маленькое зеркало и смотрела в него. Но не для того, чтобы себя увидеть, а чтобы посмотреть, как уменьшается темное пятно. Наступил день, когда оно совсем исчезло.
С тех пор жила принцесса долго и счастливо, а в зеркало лишь иногда заглядывала, чтобы прическу поправить или платье. А на вашем зеркале нет темных пятен?
Винесене на референдум питання було сформульовано таким чином: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності».
Таке формулювання референдуму містило юридичні недосконалості та суперечності. Наприклад, ніхто не міг пояснити, що означають слова «повною мірою» і що слід вважати «соціалізмом». Крім того, «суверенна республіка» не може бути членом федерації – інакше вона більше не буде суверенною.
Газета «Правда», 18 березня 1991 року
Газета «Правда», 18 березня 1991 року
Референдум пройшов не в усіх республіках
На початку 90-х до СРСР формально входили 15 союзних республік (до липня 1956 року їх було 16 – існувала також Карело-Фінська РСР). До березня 1991 року більшість республік, серед них і Україна, проголосили суверенітет, а чотири – Вірменія, Латвія, Литва та Естонія – заявили про вихід із Радянського Союзу.
Шість республік (Вірменія, Грузія, Латвія, Литва, Молдова, Естонія) взагалі відмовились проводити референдум. Там голосували в деяких округах та у військових частинах Радянської Армії та Прикордонних військ КДБ СРСР.
Результати голосування неоднозначні
За офіційними даними, загалом в СРСР 77,85% відповіли на питання референдуму позитивно. Це дозволило радянському керівництву заявити про прагнення більшості населення зберегти Радянський Союз. Комітетові конституційного нагляду СРСР (аналог Конституційного суду) було доручено оцінити позицію керівництва республік, які відмовилися проводити референдум.
В РРФСР «за» проголосували 71,3%, у БССР – 82,6% тих, хто прийшов на дільниці.
В Україні ж був найнижчий показник: на запитання про збереження СРСР позитивно відповіли 70,2%.
Україна – найменш «союзна»
Одночасно з цим референдумом в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову було проведене республіканське консультативне опитування: «Чи згодні ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України».
За змістом питання не тільки не збігалося з питанням союзного референдуму, а й навіть заперечувало його.
Із тексту українського питання «випало» критично важливе для КПРС слово «соціалізм».
Крім того, в питанні звучала зовсім інша союзна держава — не Союз Радянських Соціалістичних Республік, а Союз Радянських суверенних держав.
Декларація про суверенітет України визначалась як акт, що мав перевагу перед законодавством нової союзної держави.
Це отримало підтримку 80% учасників голосування. Люди голосували здебільшого за обидва варіанти, та все ж республіканське опитування виглядало вагомішим.
Усе відбулося за лічені місяці до здобуття незалежності.
Навесні й літом 1991 року республіку охопила небачена досі хвиля масових мітингів, страйків на підтримку повної незалежності України і супроти спроб обновити СРСР.
Подальшими кроками стали: ухвалення 24 серпня 1991 року комуністичною більшістю Верховної Ради УРСР Акту проголошення незалежності України і перемога незалежницької ідеї на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 199
Однажды принцесса увидела на своем зеркале черное пятнышко. Девушка велела заменить зеркало. Ей принесли другое, но на нем тоже оказалось такое же пятно. Принесли третье - тоже самое пятно. Мастера зеркал сбились с ног, изготавливая для принцессы все новые и новые зеркала. Если смотрел обычный человек, то зеркало было нормальным. А стоило посмотреть девушке, то на нем тут же появлялось темное пятно. Никто не мог понять, почему это происходило.
К принцессе приехали мудрецы со всех стран. Каждый пытался помочь, но ничего не получалось. Пятно на зеркале росло с каждым днем.
Девушка смотрела на себя в зеркало. Растущее пятно её пугало, и она заболела. Придворные велели убрать все зеркала из дворца, так и сделали.
Но одно маленькое зеркало принцесса спрятала у себя под подушкой и смотрела в него каждый вечер. Наконец наступил вечер, когда пятно закрыло все зеркало. Взглянув в него, девушка не увидела ничего, только черную пустоту. Она заплакала и приказала вывесить траурные флаги во дворце.
Люди внизу увидели флаги и стали спрашивать, что случилось во дворце. Им все рассказали. Услышала это известие одна очень мудрая женщина и решила помочь принцессе.
Тяжело ей было подняться высоко в горы к замку. Была женщина не молода. Долгим был её путь, но она очень хотела помочь девушке. Наконец она пришла во дворец.
Ее привели к принцессе. Девушка была прекрасной и очень грустной. Стала женщина расспрашивать принцессу, как она живет, что делает. И тут выяснилось, что девушка никогда ничего не делала, а только любовалась собой и смотрела в зеркало.
Покачала головой мудрая женщина и объяснила принцессе, что зеркало тут ни при чем, виновата сама девушка. Зеркало отражает человека, его поступки, мысли, дела. А раз девушка никогда ничего не делала, ни о чем не задумывалась, то и отражать зеркалу стало нечего. Вот и стало оно пустым, как жизнь самой принцессы.
Призадумалась девушка над словами женщины, и с того дня стала другой. Стала в дела людские вникать, в их заботы. Научилась готовить еду и шить одежду. По вечерам она доставала маленькое зеркало и смотрела в него. Но не для того, чтобы себя увидеть, а чтобы посмотреть, как уменьшается темное пятно. Наступил день, когда оно совсем исчезло.
С тех пор жила принцесса долго и счастливо, а в зеркало лишь иногда заглядывала, чтобы прическу поправить или платье. А на вашем зеркале нет темных пятен?
Таке формулювання референдуму містило юридичні недосконалості та суперечності. Наприклад, ніхто не міг пояснити, що означають слова «повною мірою» і що слід вважати «соціалізмом». Крім того, «суверенна республіка» не може бути членом федерації – інакше вона більше не буде суверенною.
Газета «Правда», 18 березня 1991 року
Газета «Правда», 18 березня 1991 року
Референдум пройшов не в усіх республіках
На початку 90-х до СРСР формально входили 15 союзних республік (до липня 1956 року їх було 16 – існувала також Карело-Фінська РСР). До березня 1991 року більшість республік, серед них і Україна, проголосили суверенітет, а чотири – Вірменія, Латвія, Литва та Естонія – заявили про вихід із Радянського Союзу.
Шість республік (Вірменія, Грузія, Латвія, Литва, Молдова, Естонія) взагалі відмовились проводити референдум. Там голосували в деяких округах та у військових частинах Радянської Армії та Прикордонних військ КДБ СРСР.
Результати голосування неоднозначні
За офіційними даними, загалом в СРСР 77,85% відповіли на питання референдуму позитивно. Це дозволило радянському керівництву заявити про прагнення більшості населення зберегти Радянський Союз. Комітетові конституційного нагляду СРСР (аналог Конституційного суду) було доручено оцінити позицію керівництва республік, які відмовилися проводити референдум.
В РРФСР «за» проголосували 71,3%, у БССР – 82,6% тих, хто прийшов на дільниці.
В Україні ж був найнижчий показник: на запитання про збереження СРСР позитивно відповіли 70,2%.
Україна – найменш «союзна»
Одночасно з цим референдумом в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову було проведене республіканське консультативне опитування: «Чи згодні ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України».
За змістом питання не тільки не збігалося з питанням союзного референдуму, а й навіть заперечувало його.
Із тексту українського питання «випало» критично важливе для КПРС слово «соціалізм».
Крім того, в питанні звучала зовсім інша союзна держава — не Союз Радянських Соціалістичних Республік, а Союз Радянських суверенних держав.
Декларація про суверенітет України визначалась як акт, що мав перевагу перед законодавством нової союзної держави.
Це отримало підтримку 80% учасників голосування. Люди голосували здебільшого за обидва варіанти, та все ж республіканське опитування виглядало вагомішим.
Усе відбулося за лічені місяці до здобуття незалежності.
Навесні й літом 1991 року республіку охопила небачена досі хвиля масових мітингів, страйків на підтримку повної незалежності України і супроти спроб обновити СРСР.
Подальшими кроками стали: ухвалення 24 серпня 1991 року комуністичною більшістю Верховної Ради УРСР Акту проголошення незалежності України і перемога незалежницької ідеї на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 199