14 июля 1789 г Взятие Бастилии Восстание в Париже: штурм Бастилии, начало революции
Ночь с 4 на 5 августа 1789г. Декреты об уничтожении сеньориальных привилегий. «Ночь чудес»: отказ крестьян от феодальных повинностей (крестьяне стали лично свободными)
26 августа 1789 г. Принята Декларация прав человека и гражданина Декларация заложила основы правового государства во Франции
5-6 октября 1789 г. Поход на Версаль Переезд короля и Учредительного собрания в Париж
20-22 июня 1791 г. Вареннский кризис Попытка короля бежать из Парижа. Обвинение короля в государственной измене.
Сентябрь 1791 г. Принята Конституция 1791г., самороспуск Учредительного собрания. Установление Конституционной монархии (разделение власти на 3 ветви: Законодательная – Законодательное собрание, исполнительная – Король и правительство; судебная – суд).
1 октября 1971 г. Начало работы Законодательного собрания Формирование двух политических лагерей: жирондистов и якобинцев
20 апреля 1792 г. Законодательное собрание объявляет войну Австрии Начало революционной войны с Габсбургами. Поражение армии, подъем патриотического движения.
11 июля 1792 г. Издание Декрета «Отечество в опасности» Призыв всех мужчин носить оружие
10 августа 1792 г. Восстание в Париже: штурм Тюильри, свержение монархии. Арест королевской семьи, отречение от престола. Созыв Конвента.
20 сентября 1792 г. Сражение у деревни Вальми Первая победа революционной армии над интервентами.
21 сентября 1792 г. Провозглашение республики Обострение между жирондистами и якобинцами.
21 января 1793 г. Казнь короля Обострение военных действий, создание антифранцузской коалиции. Усиление террора. Обострение борьбы внутри страны.
31 мая - 2 июня 1793 г. Народное восстание. Установление якобинской диктатуры Усиление революционного террора
Июнь 1793 г. Принятие Конституции. Принятие законов, установление диктатуры. Несмотря на провозглашение демократических прав и свобод, в стране устанавливается чрезвычайное положение.
Октябрь 1793 г. Казнь лидеров жирондистов. 35-40 тыс. человек убиты без суда и следствия.
Весна 1794 г. Казнь якобинцев, противников Робеспьера Революционный террор перекинулся на самих сторонников революции.
27 июля 1794 г. Термидорианский переворот. Арест Робеспьера. Казнь Робеспьера и его сторонников. Террор против якобинцев, закрытие якобинского клуба .
1795 г. Принятие Конституции. Установление власти Директории. Исполнительная власть передана Директории. Бонапарт стал командиров военных сил внутренней Франции.
1796 г. Подписан мирный договор с Испанией и Пруссией Присоединение к Франции левого берега Рейна, Бельгии. Голландия превращена в зависимую республику. Уничтожение старых порядков в завоеванных землях.
1796 г. Наполеон Бонапарт назначен командующим Итальянской армии. Повышение бое французской армии.
1796 – 1797 гг. Итальянский поход Образование зависимых от Франции республик в Италии и Швейцарии. Рост авторитета генерала Бонапарта.
1798 – 1799 гг. Египетский поход Захват Египта, Сирии. Поражение французского флота. Возвращение Наполеона в Париж.
9-10 ноября (18-19 брюмера) 1799 г. Государственный переворот Наполеона Бонапарта. Свержение Директории, переход власти в руки трех консулов. Завершение революции.
До середньої і дрібної шляхти належали зем’яни й бояри. Це був залежний від князів і панів стан, представники якого здобували шляхетство і право на володіння землею, відбуваючи військову (боярську) службу зі своїми загонами кіннотників або особисто.
1528 р. було проведено «попис земський» (перепис шляхти). Посилання на цей «попис» стало від цього часу доказом шляхетства. Водночас терміни «зем’янин» і «боярин» замінили на єдиний — «шляхтич». Ті, за ким шляхетство не було визнано, утратили права на привілеї і злилися із селянством.
Права і привілеї шляхти були закріплені прийняттям збірок законів — Литовських статутів. Перший Литовський статут 1529 р. узаконив поділ шляхетства на шляхту, яка отримувала землі за службу, і магнатів — князів і панів, що володіли містами, містечками і величезними землями за спадковим правом, підпорядковувалися лише великому князю і мали власні військові загони. Другий Литовський статут 1566 р. збільшив права службової шляхти, зрівнявши її з магнатами. Шляхта отримала можливість брати участь в управлінні державою завдяки участі в роботі повітових сеймиків (місцевих становопредставницьких органів) і Великому вальному (загальному) сеймі.
Привілейованим станом українського суспільства було духівництво, що становило майже десяту частину всього населення. Духівництво не підлягало світському суду, у разі потреби його справи розглядалися у спеціальному суді єпископа. Воно поділялося на вищих церковних ієрархів (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.), які обіймали свої посади лише за дозволом великих князів литовських і польських королів, та нижче парафіяльне духівництво. Становище нижчого духівництва було залежним від шляхти і магнатів, на землях яких розташовувалися їхні парафії.
2. Напівпривілейовані й непривілейовані групи населення. До напівпривілейованого стану належало міщанство, що мало привілеї на міське самоврядування, окремий становий суд, заняття ремеслами й торгівлею. Проте міщани були також зобов’язані сплачувати податки, виконувати повинності на користь приватних власників міст або держави.
Найзаможнішою частиною населення міст був патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. До бюргерства або середньої за рівнем заможності частини міщанства належали цехові майстри і більшість купецтва. Основою соціальної піраміди міського населення був плебс, який складався з дрібних ремісників і торговців.
Переважну більшість населення українських земель (близько 80 %) складало селянство, що було непривілейованим станом. За своїм правовим становищем воно поділялося на «непохожих» (або «отчичів») і «похожих» (або «вільних») селян. Правом безперешкодного переходу від одного землевласника до іншого користувалися лише останні. «Непохожі» селяни примусово й безоплатно працювали в господарстві пана.
Взятие Бастилии
Восстание в Париже: штурм Бастилии, начало революции
Ночь с 4 на 5 августа 1789г.
Декреты об уничтожении сеньориальных привилегий.
«Ночь чудес»: отказ крестьян от феодальных повинностей (крестьяне стали лично свободными)
26 августа 1789 г.
Принята Декларация прав человека и гражданина
Декларация заложила основы правового государства во Франции
5-6 октября 1789 г.
Поход на Версаль
Переезд короля и Учредительного собрания в Париж
20-22 июня 1791 г.
Вареннский кризис
Попытка короля бежать из Парижа. Обвинение короля в государственной измене.
Сентябрь 1791 г.
Принята Конституция 1791г., самороспуск Учредительного собрания.
Установление Конституционной монархии (разделение власти на 3 ветви: Законодательная – Законодательное собрание, исполнительная – Король и правительство; судебная – суд).
1 октября 1971 г.
Начало работы Законодательного собрания
Формирование двух политических лагерей: жирондистов и якобинцев
20 апреля 1792 г.
Законодательное собрание объявляет войну Австрии
Начало революционной войны с Габсбургами. Поражение армии, подъем патриотического движения.
11 июля 1792 г.
Издание Декрета «Отечество в опасности»
Призыв всех мужчин носить оружие
10 августа 1792 г.
Восстание в Париже: штурм Тюильри, свержение монархии.
Арест королевской семьи, отречение от престола. Созыв Конвента.
20 сентября 1792 г.
Сражение у деревни Вальми
Первая победа революционной армии над интервентами.
21 сентября 1792 г.
Провозглашение республики
Обострение между жирондистами и якобинцами.
21 января 1793 г.
Казнь короля
Обострение военных действий, создание антифранцузской коалиции. Усиление террора. Обострение борьбы внутри страны.
31 мая - 2 июня 1793 г.
Народное восстание. Установление якобинской диктатуры
Усиление революционного террора
Июнь 1793 г.
Принятие Конституции. Принятие законов, установление диктатуры.
Несмотря на провозглашение демократических прав и свобод, в стране устанавливается чрезвычайное положение.
Октябрь 1793 г.
Казнь лидеров жирондистов.
35-40 тыс. человек убиты без суда и следствия.
Весна 1794 г.
Казнь якобинцев, противников Робеспьера
Революционный террор перекинулся на самих сторонников революции.
27 июля 1794 г.
Термидорианский переворот. Арест Робеспьера.
Казнь Робеспьера и его сторонников. Террор против якобинцев, закрытие якобинского клуба .
1795 г.
Принятие Конституции. Установление власти Директории.
Исполнительная власть передана Директории. Бонапарт стал командиров военных сил внутренней Франции.
1796 г.
Подписан мирный договор с Испанией и Пруссией
Присоединение к Франции левого берега Рейна, Бельгии. Голландия превращена в зависимую республику. Уничтожение старых порядков в завоеванных землях.
1796 г.
Наполеон Бонапарт назначен командующим Итальянской армии.
Повышение бое французской армии.
1796 – 1797 гг.
Итальянский поход
Образование зависимых от Франции республик в Италии и Швейцарии. Рост авторитета генерала Бонапарта.
1798 – 1799 гг.
Египетский поход
Захват Египта, Сирии. Поражение французского флота. Возвращение Наполеона в Париж.
9-10 ноября (18-19 брюмера) 1799 г.
Государственный переворот Наполеона Бонапарта.
Свержение Директории, переход власти в руки трех консулов. Завершение революции.
(Думаю, что поймёшь, где событие и где итог)
До середньої і дрібної шляхти належали зем’яни й бояри. Це був залежний від князів і панів стан, представники якого здобували шляхетство і право на володіння землею, відбуваючи військову (боярську) службу зі своїми загонами кіннотників або особисто.
1528 р. було проведено «попис земський» (перепис шляхти). Посилання на цей «попис» стало від цього часу доказом шляхетства. Водночас терміни «зем’янин» і «боярин» замінили на єдиний — «шляхтич». Ті, за ким шляхетство не було визнано, утратили права на привілеї і злилися із селянством.
Права і привілеї шляхти були закріплені прийняттям збірок законів — Литовських статутів. Перший Литовський статут 1529 р. узаконив поділ шляхетства на шляхту, яка отримувала землі за службу, і магнатів — князів і панів, що володіли містами, містечками і величезними землями за спадковим правом, підпорядковувалися лише великому князю і мали власні військові загони. Другий Литовський статут 1566 р. збільшив права службової шляхти, зрівнявши її з магнатами. Шляхта отримала можливість брати участь в управлінні державою завдяки участі в роботі повітових сеймиків (місцевих становопредставницьких органів) і Великому вальному (загальному) сеймі.
Привілейованим станом українського суспільства було духівництво, що становило майже десяту частину всього населення. Духівництво не підлягало світському суду, у разі потреби його справи розглядалися у спеціальному суді єпископа. Воно поділялося на вищих церковних ієрархів (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.), які обіймали свої посади лише за дозволом великих князів литовських і польських королів, та нижче парафіяльне духівництво. Становище нижчого духівництва було залежним від шляхти і магнатів, на землях яких розташовувалися їхні парафії.
2. Напівпривілейовані й непривілейовані групи населення. До напівпривілейованого стану належало міщанство, що мало привілеї на міське самоврядування, окремий становий суд, заняття ремеслами й торгівлею. Проте міщани були також зобов’язані сплачувати податки, виконувати повинності на користь приватних власників міст або держави.
Найзаможнішою частиною населення міст був патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. До бюргерства або середньої за рівнем заможності частини міщанства належали цехові майстри і більшість купецтва. Основою соціальної піраміди міського населення був плебс, який складався з дрібних ремісників і торговців.
Переважну більшість населення українських земель (близько 80 %) складало селянство, що було непривілейованим станом. За своїм правовим становищем воно поділялося на «непохожих» (або «отчичів») і «похожих» (або «вільних») селян. Правом безперешкодного переходу від одного землевласника до іншого користувалися лише останні. «Непохожі» селяни примусово й безоплатно працювали в господарстві пана.
Объяснение: