Ниже при­ведён ряд фамилий вид­ных военных де­я­те­лей. Все они, за ис­клю­че­ни­ем двух, связаны с внешней политикой России второй половины XVIII в.

1) Суворов, 2) Потёмкин, 3) Гурко, 4) Орлов, 5) Ру­мян­цев, 6) Скобелев.

Най­ди­те и за­пи­ши­те без пробелов и запятых по­ряд­ко­вые но­ме­ра фамилий, от­но­ся­щих­ся к дру­го­му ис­то­ри­че­ско­му пе­ри­о­ду.

«Как мировоззренческие  взгляды казахов повлияли на формирование менталитета современного народа?»

Традиционное мировоззрение – это не просто философская система, это мировоззрение, основанное и «говорящее» на языке ее создателей.  

Казахи всегда были гостеприимными и уважали старших. Также казахи всегда чли традиции и обычай. И сейчас большинство современных казахов сохранили в себе все те качества, которые были у наших предков.

    Дастархан (Традиционный стол)

    Ерулік (Угощение для новоселов)

    Сарқыт (Гостинцы)

    Бәйге (Скачки верхом на лошадях)

    Көрімдік (Вознаграждение, подарок за радостную весть)

    Бесік той (Праздник колыбели)

    Беташар (Открывание лица)

    Тұсау кесер (Разрезание пут)

Все эти традиций сохранились до наших дней.

• И даже те виды спорта, которые были придуманы нашими предками сохранились, например,  

Байга — конный спорт

Аламан-Байга — скачки на длинные дистанции (40 шакырым)

Жорга жарыс— скачки иноходцев

Кыз куу (погоня за девушкой) — догонялки на лошадях между девушкой и парнем

Кокпар — козлодрание (борьба конников за тушу козла)

Тенге алу— подними монету на скаку и прочая джигитовка

Саис — борьба сидя на лошадях

Менталитет казаха кочевника определяется самой природой, которая его окружает. Частые жизнь в суровых   степных условиях сделала казахов выносливыми и физический развитыми. Казахи научились жить в гармоний с природой и беречь её. Дружелюбность и  гостеприимство казахов связано с тем, что им приходилось часто путешествовать и контактировать с другими народами и племенами.

 Сейчас же казахи не кочуют, но это не значит, что мы перестали чтить традиции. Казахи всё ещё любят путешествовать  и чтят традиций.  

Объяснение:

Відповідь:

Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.

Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].

Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].

Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги[4].