31 января 1714 года - день основания кунсткамеры в санкт-петербурге
название музея “кунсткамера” произошло и слова kunst - искусство, художество и kammer - кабинет-палата редкостей. кунсткамера- первый государственный общедоступный комплексный музей в россии, одно из важнейших учреждений петербургской академии наук. основанная петром i по образцу аналогичных музеев европы, кунсткамера должна была по мысли создателя служить проводником европейских научных знаний в обществе. датой ее основания считается 1714 год, когда личное собрание редкостей петра i и коллекции аптекарского приказа были перевезены из москвы в санкт-петербург и размещены в летнем дворце. к ним был определен специальный штат: “главный смотритель” лейб-медик р.к. арексин и “библиотекарь и надсмотритель редкостей и натуралиев” и.д. шумахер. в 1719 году коллекция кунсткамеры и библиотека царя были перевезены в конфискованный дом а.в. кикина - “кикины палаты” близ смольного двора. с этого времени кунсткамера становится общедоступной, по приказу петра i в нее должны были пускать всех желающих, чтобы “люди смотрели и учились”. основой собрания кунсткамеры стали коллекции, петром i из первого путешествия в европу в 1697-1698 годы. в дальнейшем сбор экспонатов производился на основе ряда правительственных указов. в пополнении музея большую роль играли отечественные, прежде всего первые академические экспедиции, покупки за рубежом, поступления от частных лиц. заложенный в основе собирательства принцип универсальности позволял кунсткамере на ограниченном пространстве знакомить с миром во всем его многообразии.
место для строительства специального здания для кунсткамеры петр i выбрал сам, здание строилось по проекту а.шлюттера (предположительно) и г. маттарнови архитекторами н. гербелем, г. киавери, м.г. земцовым с 1718 по 1728 годы. здание петербургской кунсткамеры строилось под влиянием архитектурных построек барокко. оно было трехчленным, состояло из двух тождественных корпусов, украшенных фронтонами и соединенных многоярусной башней. внутри пространство было организовано в соответствии с идеальными представлениями того времени о музейной экспозиции. в начале 1740-х годов в кунсткамере было большое количество экспонатов. в 1747 году, в период ее расцвета, произошел , нанесший непоправимый ущерб музею. с 1751 по 1757 под руководством с.и. чевакинского здание было восстановлено в частично измененном виде. наиболее заметным изменением оказалось отсутствие купола башни с армиллярной сферой, изображенного на гравюрах xyiii века. облик, близкий первоначальному проекту. был возвращен зданию в 1947-1949 годах р.и. каплан-ингелем. оформление интерьеров после , часть которых сохранилась до наших дней, велось и.г. джанни, г.ф. партьером, п. любецким и др. и было закончено в 1776 году. для восстановления коллекционного фонда в 1765 году по просьбе академии наук был издан указ правительства о сборе материалов для музея. в связи с общей тенденцией дифференциации науки в 1803 году были образованы: ботанический, зоологический, азиатский, египетский, минералогический, этнографический отделы, которые позже стали академическими музеями.
Троянська війна почалась в 1194 році до н.е. коли син троянського царя Паріс спокусив дружину спартансько царя Менелая Єлену, котра разом із царськими скарбами втекла до столиці тевкрів у Малу Азію. Ображений Менелай за до свого брата, могутнього царя Мікен Агамемнона, зібрав стотисячне військо, яке військо на 1186 кораблях переправилось через Егейське море і взяло Трою в тривалу облогу.
Оскільки Троянська війна давніми греками вважалась останньою подією міфічного віку або першою подією історичного періоду, її датування, що виводилось по генеалогії правлячих династій, умоглядне і не спирається на жодне документльне історичне джерело, хоча б у силу того, що Троянську війну від доби, наприклад, Ератосфена відділяла тисяча років, і вона була відома навіть давнім грекам лише за епосом. Згідно з версіями різних авторів падіння Трої відбувалось у широкому діапазоні дат: від 1135 року до н.е. (Ефор Кимський) до 1334 року до н.е. (Дурій Самоський). Те ж стосується і точного числа, серед яких крім 24 квітня називаються 6-7 травня, 26 травня, 7 липня і 7 жовтня.
Троянці, якими командував Гектор, старший син царя Трої Пріама, не наважувались напасти на греків, остерігаючись могутнього Ахілла, а греки не могли подолати добре укріплене місто і протягом кількох років спустошували навколишні міста, які виступили на боці троянців. Протягом десяти років війни загинули майже всі легендарні герої — Патрокл, Ахілл, Аякс Теламонід, Неоптолем, Паріс, Неоптолем та Еврініл.
Залишившись без ватажків, троянці стали уникати битв у відкритому полі. Тоді за пропозицією Одіссея ахейці вирішили взяти місто хитрістю. Вони збудували величезного дерев'яного коня, всередині якого сховався відбірний загін воїнів. Решта ж війська, щоб переконати троянців, ніби ахейці відправляються додому, спалила свій табір і відплила від узбережжя Троади, сховавшись біля острова Тенедос.
Здивовані залишеним подарунком, троянці вирішили ввезти коня в місто. Незважаючи на попередження жреця Лаокоона, який попередив про підступність ворога («Бійтеся данайців (греків), що дари приносять!»), вони ввезли дерев'яного коня в місто, вважаючи його даруноком богині Афіни. Вночі заховані в череві коня воїни вийшли назовні і відкрили ворота, через які в місто увірвались ахейці, — майже все чоловіче населення Трої загинуло, за винятком Енея, сина Анхіза й Афродіти, що отримав від богів повеління бігти із захопленого міста. Жінки Трої стали бранками і рабинями переможців, а саме місто було розграбоване і спалене.
Після загибелі Трої в таборі ахейців почалися чвари. Аякс Оілід накликав на грецький флот гнів богині Афіни, і вона наслала страшну бурю, під час якої потонуло багато кораблів. Менелая та Єлену і Одіссея буря занесла в далекі країни — їх шестилітні мандри оспівані в другій поемі Гомера — "Одіссеї".
Ватажок ахейців Агамемнон після повернення додому був убитий разом із супутниками своєю дружиною Клітемнестрою, яка не пробачила чоловікові смерть дочки Іфігенії, яку той приніс у жертву перед початком війни.
Федеріко Бароччі «Втеча Енея з Трої. Еней несе свого старого батька Анхіза», 1598 рік
Еней, якому покровительствували Афродіта і Аполлон, за легендами, разом з дружиною, сином і літнім батьком, якого він виніс з палаючої Трої на спині, зібрав уцілілих троянців і відплив з ними на кораблях. Після кількох років поневірянь він висадився на Сицілії, а згодом перебрався в Італію, де отримав від місцевих племен право заснувати місто і згодом одружився з дочкою місцевого правителя Латина. По його смерті (через три роки після падіння Трої) він став царем латинян і серед його нащадків називають Ромула і Рема, засновників міста Рим.
Троя, знайдена в 1871 році Генріхом Шліманом, сьогодні
На думку давніх греків, Троянська війна була однією з найвизначніших дат в історії Греції. Вона була оспівана в поемі Гомера «Ілліада» і довгий час вважалась міфом, однак після того як німецький археолог Генріх Шліман у 1871 році знайшов старовинне місто Троя на північно-західному узбережжі Малої Азії, дана подія отримала цілком реальне історичне підгрунтя.
название музея “кунсткамера” произошло и слова kunst - искусство, художество и kammer - кабинет-палата редкостей. кунсткамера- первый государственный общедоступный комплексный музей в россии, одно из важнейших учреждений петербургской академии наук. основанная петром i по образцу аналогичных музеев европы, кунсткамера должна была по мысли создателя служить проводником европейских научных знаний в обществе. датой ее основания считается 1714 год, когда личное собрание редкостей петра i и коллекции аптекарского приказа были перевезены из москвы в санкт-петербург и размещены в летнем дворце. к ним был определен специальный штат: “главный смотритель” лейб-медик р.к. арексин и “библиотекарь и надсмотритель редкостей и натуралиев” и.д. шумахер. в 1719 году коллекция кунсткамеры и библиотека царя были перевезены в конфискованный дом а.в. кикина - “кикины палаты” близ смольного двора. с этого времени кунсткамера становится общедоступной, по приказу петра i в нее должны были пускать всех желающих, чтобы “люди смотрели и учились”. основой собрания кунсткамеры стали коллекции, петром i из первого путешествия в европу в 1697-1698 годы. в дальнейшем сбор экспонатов производился на основе ряда правительственных указов. в пополнении музея большую роль играли отечественные, прежде всего первые академические экспедиции, покупки за рубежом, поступления от частных лиц. заложенный в основе собирательства принцип универсальности позволял кунсткамере на ограниченном пространстве знакомить с миром во всем его многообразии.
место для строительства специального здания для кунсткамеры петр i выбрал сам, здание строилось по проекту а.шлюттера (предположительно) и г. маттарнови архитекторами н. гербелем, г. киавери, м.г. земцовым с 1718 по 1728 годы. здание петербургской кунсткамеры строилось под влиянием архитектурных построек барокко. оно было трехчленным, состояло из двух тождественных корпусов, украшенных фронтонами и соединенных многоярусной башней. внутри пространство было организовано в соответствии с идеальными представлениями того времени о музейной экспозиции. в начале 1740-х годов в кунсткамере было большое количество экспонатов. в 1747 году, в период ее расцвета, произошел , нанесший непоправимый ущерб музею. с 1751 по 1757 под руководством с.и. чевакинского здание было восстановлено в частично измененном виде. наиболее заметным изменением оказалось отсутствие купола башни с армиллярной сферой, изображенного на гравюрах xyiii века. облик, близкий первоначальному проекту. был возвращен зданию в 1947-1949 годах р.и. каплан-ингелем. оформление интерьеров после , часть которых сохранилась до наших дней, велось и.г. джанни, г.ф. партьером, п. любецким и др. и было закончено в 1776 году. для восстановления коллекционного фонда в 1765 году по просьбе академии наук был издан указ правительства о сборе материалов для музея. в связи с общей тенденцией дифференциации науки в 1803 году были образованы: ботанический, зоологический, азиатский, египетский, минералогический, этнографический отделы, которые позже стали академическими музеями.
Троянська війна почалась в 1194 році до н.е. коли син троянського царя Паріс спокусив дружину спартансько царя Менелая Єлену, котра разом із царськими скарбами втекла до столиці тевкрів у Малу Азію. Ображений Менелай за до свого брата, могутнього царя Мікен Агамемнона, зібрав стотисячне військо, яке військо на 1186 кораблях переправилось через Егейське море і взяло Трою в тривалу облогу.
Оскільки Троянська війна давніми греками вважалась останньою подією міфічного віку або першою подією історичного періоду, її датування, що виводилось по генеалогії правлячих династій, умоглядне і не спирається на жодне документльне історичне джерело, хоча б у силу того, що Троянську війну від доби, наприклад, Ератосфена відділяла тисяча років, і вона була відома навіть давнім грекам лише за епосом. Згідно з версіями різних авторів падіння Трої відбувалось у широкому діапазоні дат: від 1135 року до н.е. (Ефор Кимський) до 1334 року до н.е. (Дурій Самоський). Те ж стосується і точного числа, серед яких крім 24 квітня називаються 6-7 травня, 26 травня, 7 липня і 7 жовтня.
Троянці, якими командував Гектор, старший син царя Трої Пріама, не наважувались напасти на греків, остерігаючись могутнього Ахілла, а греки не могли подолати добре укріплене місто і протягом кількох років спустошували навколишні міста, які виступили на боці троянців. Протягом десяти років війни загинули майже всі легендарні герої — Патрокл, Ахілл, Аякс Теламонід, Неоптолем, Паріс, Неоптолем та Еврініл.
Залишившись без ватажків, троянці стали уникати битв у відкритому полі. Тоді за пропозицією Одіссея ахейці вирішили взяти місто хитрістю. Вони збудували величезного дерев'яного коня, всередині якого сховався відбірний загін воїнів. Решта ж війська, щоб переконати троянців, ніби ахейці відправляються додому, спалила свій табір і відплила від узбережжя Троади, сховавшись біля острова Тенедос.
Здивовані залишеним подарунком, троянці вирішили ввезти коня в місто. Незважаючи на попередження жреця Лаокоона, який попередив про підступність ворога («Бійтеся данайців (греків), що дари приносять!»), вони ввезли дерев'яного коня в місто, вважаючи його даруноком богині Афіни. Вночі заховані в череві коня воїни вийшли назовні і відкрили ворота, через які в місто увірвались ахейці, — майже все чоловіче населення Трої загинуло, за винятком Енея, сина Анхіза й Афродіти, що отримав від богів повеління бігти із захопленого міста. Жінки Трої стали бранками і рабинями переможців, а саме місто було розграбоване і спалене.
Після загибелі Трої в таборі ахейців почалися чвари. Аякс Оілід накликав на грецький флот гнів богині Афіни, і вона наслала страшну бурю, під час якої потонуло багато кораблів. Менелая та Єлену і Одіссея буря занесла в далекі країни — їх шестилітні мандри оспівані в другій поемі Гомера — "Одіссеї".
Ватажок ахейців Агамемнон після повернення додому був убитий разом із супутниками своєю дружиною Клітемнестрою, яка не пробачила чоловікові смерть дочки Іфігенії, яку той приніс у жертву перед початком війни.
Федеріко Бароччі «Втеча Енея з Трої. Еней несе свого старого батька Анхіза», 1598 рік
Еней, якому покровительствували Афродіта і Аполлон, за легендами, разом з дружиною, сином і літнім батьком, якого він виніс з палаючої Трої на спині, зібрав уцілілих троянців і відплив з ними на кораблях. Після кількох років поневірянь він висадився на Сицілії, а згодом перебрався в Італію, де отримав від місцевих племен право заснувати місто і згодом одружився з дочкою місцевого правителя Латина. По його смерті (через три роки після падіння Трої) він став царем латинян і серед його нащадків називають Ромула і Рема, засновників міста Рим.
Троя, знайдена в 1871 році Генріхом Шліманом, сьогодні
На думку давніх греків, Троянська війна була однією з найвизначніших дат в історії Греції. Вона була оспівана в поемі Гомера «Ілліада» і довгий час вважалась міфом, однак після того як німецький археолог Генріх Шліман у 1871 році знайшов старовинне місто Троя на північно-західному узбережжі Малої Азії, дана подія отримала цілком реальне історичне підгрунтя.