Основная причина, легшая в основу дворцовых переворотов, состояла в противоречиях между различными дворянскими группировками по отношению к петровскому наследию. При этом и так называемое "новое дворянство", выдвинувшееся в годы Петра благодаря своему служебному рвению, и аристократическая партия пытались смягчить курс реформ, надеялись в той или иной форме дать передышку обществу, а в первую очередь, - себе. Но каждая из этих групп отстаивала свои узкосословные интересы и привилегии, что и создавало питательную почву для внутриполитической борьбы. Активную роль в политической жизни страны в это время стала играть гвардия, которую Петр воспитал как привилегированную "опору" самодержавия, взявшую на себя, к тому же, право контроля за соответствием личности и политики монарха тому наследию, которое оставил ее "возлюбленный император".
Анрі IV (1594—1610 рр.) отримав серед французів прізвисько «добрий король». У період його правління було наведено лад у господарстві країни, яке занепало за роки релігійних війн; стягування податків із населення було впорядковано та зменшено.
Здійснення заходів, спрямованих на відбудову й розвиток економіки, були насамперед пов’язані з діяльністю першого міністра Франції Максимільяна де Бетюна Сюллі. Він вважав, що відновити економіку Франції можна лише за сприяння розвитку її сільського господарства та промисловості.
Зміцнення країни продовжив перший міністр Франції за правління короля Луї XIII (1610—1643 рр.) кардинал католицької церкви герцог рішельє.
Нагальною потребою, без вирішення якої Францію не можна було вважати цілісною державою під необмеженою владою короля, за переконаннями Рішельє, стала ліквідація гугенотських привілеїв на півдні країни. Війни проти гугенотів, що розпочалися в 1620 р., завершилися перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів зруйнували. У 1629 р. з’явився «Едикт милості», за яким гугенотам дозволялося сповідувати їхню віру, але заборонялося мати гарнізони та фортеці.
У 1635 р. Франція втрутилася в Тридцятилітню війну. Завдяки дипломатичному таланту Рішельє країна домоглася послаблення впливу Іспанії в Європі
Формування абсолютної монархії загалом завершилося за Луї XIV (1643—1715 рр.). Його проголосили королем Франції у п’ятирічному віці. Від його імені правила мати Анна Австрійська, а фактично — її фаворит, наступник Рішельє на посаді першого міністра кардинал Джуліо Мазаріні. На цій посаді він продовжував політику Рішельє, спрямовану на зміцнення Франції та посилення королівської влади.
Активную роль в политической жизни страны в это время стала играть гвардия, которую Петр воспитал как привилегированную "опору" самодержавия, взявшую на себя, к тому же, право контроля за соответствием личности и политики монарха тому наследию, которое оставил ее "возлюбленный император".
Объяснение:
Анрі IV (1594—1610 рр.) отримав серед французів прізвисько «добрий король». У період його правління було наведено лад у господарстві країни, яке занепало за роки релігійних війн; стягування податків із населення було впорядковано та зменшено.
Здійснення заходів, спрямованих на відбудову й розвиток економіки, були насамперед пов’язані з діяльністю першого міністра Франції Максимільяна де Бетюна Сюллі. Він вважав, що відновити економіку Франції можна лише за сприяння розвитку її сільського господарства та промисловості.
Зміцнення країни продовжив перший міністр Франції за правління короля Луї XIII (1610—1643 рр.) кардинал католицької церкви герцог рішельє.
Нагальною потребою, без вирішення якої Францію не можна було вважати цілісною державою під необмеженою владою короля, за переконаннями Рішельє, стала ліквідація гугенотських привілеїв на півдні країни. Війни проти гугенотів, що розпочалися в 1620 р., завершилися перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів зруйнували. У 1629 р. з’явився «Едикт милості», за яким гугенотам дозволялося сповідувати їхню віру, але заборонялося мати гарнізони та фортеці.
У 1635 р. Франція втрутилася в Тридцятилітню війну. Завдяки дипломатичному таланту Рішельє країна домоглася послаблення впливу Іспанії в Європі
Формування абсолютної монархії загалом завершилося за Луї XIV (1643—1715 рр.). Його проголосили королем Франції у п’ятирічному віці. Від його імені правила мати Анна Австрійська, а фактично — її фаворит, наступник Рішельє на посаді першого міністра кардинал Джуліо Мазаріні. На цій посаді він продовжував політику Рішельє, спрямовану на зміцнення Франції та посилення королівської влади.