Олицетворение — стилистическая фигура, состоящая в том, что при описании животных или неодушевленных предметов они наделяются человеческими чувствами, мыслями и речью () . олицетворение — весьма распространенный стили- стический прием в народной поэзии и в всех народов. сказки, басни, народные заговоры полны многоразличными олицетворения. вот примеры из народной поэзии: уж вы, ветры мои, ветерочки, ваши тонки голосочки! вы не дуйте, ветры, на лесочки, не шатайте, ветры, в бору сосну! во бору ли сосенке стоять тошно. стоять тошно сосенке, невозможно.. или: не шуми, мати зеленая дубравушка. не мешай мне, доброму молодцу, думу думати! примеры олицетворения из поэтов: устало все кругом: устал и цвет небес, и ветер, и река, и месяц, что родился, и ночь, и в зелени потусклой спящий лес, и желтый тот листок, что наконец свалился. (а. фет) сияет солнце, воды блещут. на всем улыбка, жизнь во всем. деревья радостно трепещут, купаясь в небе голубом. поют деревья, блещут воды, любовью воздух растворен, и мир, цветущий мир природы. избытком жизни упоен. (ф. тютчев)
У 1563 р. був прийнятий привілей, який зрівнював у правах православну та католицьку шляхту. У 1565 р. після створення повітових сеймиків шляхта отримала широкі можливості у сфері здійснення місцевого самоврядування. Судова реформа, яка розпочалася після Бельського сейму 1564 р., запровадила чітку судову систему Великого князівства Литовського, в основу якої було покладено становий принцип. Внаслідок цієї реформи було утворено земські, гродські та підкоморські суди. Кодифікаційна комісія працювала близько п’ятнадцяти років. Створений нею проект Другого Литовського статуту був затверджений на засіданні сейму у м. Вільно (Вільнюс) 21 грудня 1565 р. Юридичної дії цей нормативно-правовий акт набув від 1 березня 1566 р. Другий Литовський статут був прийнятий спільно з додатками, тобто привілеями 1563, 1564, 1565 рр. [6, с. 5-6].
Объяснение:
У 1563 р. був прийнятий привілей, який зрівнював у правах православну та католицьку шляхту. У 1565 р. після створення повітових сеймиків шляхта отримала широкі можливості у сфері здійснення місцевого самоврядування. Судова реформа, яка розпочалася після Бельського сейму 1564 р., запровадила чітку судову систему Великого князівства Литовського, в основу якої було покладено становий принцип. Внаслідок цієї реформи було утворено земські, гродські та підкоморські суди. Кодифікаційна комісія працювала близько п’ятнадцяти років. Створений нею проект Другого Литовського статуту був затверджений на засіданні сейму у м. Вільно (Вільнюс) 21 грудня 1565 р. Юридичної дії цей нормативно-правовий акт набув від 1 березня 1566 р. Другий Литовський статут був прийнятий спільно з додатками, тобто привілеями 1563, 1564, 1565 рр. [6, с. 5-6].