Узгодження концепції спільного блага в плюралістичній демократії
Винесення спільного блага при авторитарному правлінні і диктатурі
v4_p103_serb v4_p260b_serb
У плюралістичній демократії спільне благо є предметом переговорів і взаємних доказів. Ніхто не знає результат заздалегідь (AB?). Часто використовується метод проб і помилок, тому рішення можуть, а іноді і повинні бути виправлені. Політика є процесом колективного навчання на основі дискусії; наприкінці якої повинно бути прийнято рішення. D1: через божественне розуміння або науковий аналіз (наприклад, марксизм-ленінізм) спільне благо може бути об’єктивно визначене. Тільки правляча еліта здатна робити це (D2!). Спільне благо виправдовує будь-які засоби, в тому числі силу, щоб подолати опір і протистояння (X). Критики «D1» або «D2!» засуджуються як вороги.
У плюралістичній демократії групи відстоюють різні цілі, інтереси і цінності (цілі А і В). Кожна група відстоює свої цілі (a1, a2, b1, b2), намагаючись вплинути на прийняття остаточного рішення на їхню користь (ААВ? – BBA?). Плюралізм породжує конкуренцію і суперечки.
Вільні ЗМІ підтримують жваві дебати.
У диктатурі групи або окремі особи, що пропагують альтернативні варіанти або критику, повинні замовкнути (X-символ). Право на участь надається тільки прихильникам режиму. Засоби масової інформації контролюються цензурою. Правитель вирішує, які проблеми, інтереси або цілі повинні бути внесені в політичний порядок денний.
Протиріччя вважається необхідним і продуктивним для досягнення згоди і компромісу. Рішення відкриті для критичного огляду. Згода забезпечується і зумовлюється керівником. Протиріччя вважається дисгармонійним і небезпечним, оскільки його важко контролювати.
Узгодження концепції спільного блага в плюралістичній демократії
Винесення спільного блага при авторитарному правлінні і диктатурі
v4_p103_serb v4_p260b_serb
У плюралістичній демократії спільне благо є предметом переговорів і взаємних доказів. Ніхто не знає результат заздалегідь (AB?). Часто використовується метод проб і помилок, тому рішення можуть, а іноді і повинні бути виправлені. Політика є процесом колективного навчання на основі дискусії; наприкінці якої повинно бути прийнято рішення. D1: через божественне розуміння або науковий аналіз (наприклад, марксизм-ленінізм) спільне благо може бути об’єктивно визначене. Тільки правляча еліта здатна робити це (D2!). Спільне благо виправдовує будь-які засоби, в тому числі силу, щоб подолати опір і протистояння (X). Критики «D1» або «D2!» засуджуються як вороги.
У плюралістичній демократії групи відстоюють різні цілі, інтереси і цінності (цілі А і В). Кожна група відстоює свої цілі (a1, a2, b1, b2), намагаючись вплинути на прийняття остаточного рішення на їхню користь (ААВ? – BBA?). Плюралізм породжує конкуренцію і суперечки.
Вільні ЗМІ підтримують жваві дебати.
У диктатурі групи або окремі особи, що пропагують альтернативні варіанти або критику, повинні замовкнути (X-символ). Право на участь надається тільки прихильникам режиму. Засоби масової інформації контролюються цензурою. Правитель вирішує, які проблеми, інтереси або цілі повинні бути внесені в політичний порядок денний.
Протиріччя вважається необхідним і продуктивним для досягнення згоди і компромісу. Рішення відкриті для критичного огляду. Згода забезпечується і зумовлюється керівником. Протиріччя вважається дисгармонійним і небезпечним, оскільки його важко контролювати.
1. Початок князювання Володимира 2. Візантійська цесарівна, дружина Володимира
3. Бабка великого князя
4. Герб Київської держави
5. Християнське ім'я Володимира
6. Спадщина Володимира Великого
7. Micто на р. Трубеж засноване на честь перемоги над печенігами 992 р. 8. Єдиний для всіх на Русі-Україні пантеон язичницьких богів
9. Перша кам'яна церква м. Києва 10.Місто де христився Володимир
11.Дядько і вихователь Володимира 12. Ключниця Ольги, мати Великого князя
13. Місто де загинув брат Володимира Олег 14.Дерев'яне або кам'яне зображення бога
15.Рік прийняття християнства