После дворцового переворота 11 марта 1801 г. новым императором стал александр i. его воспитателем в детстве был известный швейцарский политик, идей эпохи просвещения ф. с. лагарп. он не только способствовал получению александром европейского образования, но и пытался довести до сознания будущего монарха либеральные идеи. заложенные лагарпом идеи конституционализма сыграли свою роль. для осуществления реформаторских замыслов молодой император должен был опираться на круг близких соратников. сподвижниками-реформаторами стали сверстники молодого царя, с которыми он воспитывался и учился. среди них были граф п. а. строганов, его двоюродный брат н. н. новосильцев, князь а. чарторыйский, граф в. п. кочубей. они вошли в созданный при царе совещательный непременный (т. е. постоянный по своему составу) совет из 12 человек, в обязанности которого входили разработка и обсуждение важнейших законопроектов. заседания негласного комитета начались с июня 1801 г. и регулярно проходили вплоть до мая 1802 г. главным их результатом должно было стать ограничение самодержавия, с чем, казалось, был согласен и сам царь. но для этого вначале необходимо было провести административную реформу. в сентябре 1802 г. начинается реформа высших органов государ- ственной власти: сенату в качестве основных функции; высшей судебной инстанции и органа надзора за администрацией. одновременно главными органами государственного взамен архаичных петровских коллегий становятся 8 министерства военное, морское, иностранных дел, юстиции, внутренних дел, фи-нансов, народного просвещения, коммерции. утверждается также комитет министров для обсуждения общих вопросов страной. все члены негласного комитета вошли в состав правитель-ства. одним из самых крупных решений александра был указ 20 февраля 1803 г. «о вольных хлебопашцах», по которому помещики могли отпускать своих крепостных на волю с земельными наделами за выкуп. царь исходил из того, что сами дворяне должны решать этой вопрос. однако за 25 лет царствования александра i лишь 47 тысяч крестьян (т. е. меньше 0,5% от общего числа крепостных) смогли та-ким образом купить себе свободу. в 1804 г. был сделан первый шаг к отмене крепостного права в : четко определены размеры крестьянских повинностей и платежей, а крестьяне признаны наследственными владельцами своих земельных участков. по мнению александра, реформы в должны были в будущем «показать пример всей россии». первый проект политических преобразований м. м. сперанский предложил царю уже в 1803 г. в «записке об устройстве судебных и правительственных учреждений в россии», в которой он ста-, вил вопрос о необходимости осторожного введения в россии конституционной монархии и предотвращения таким образом для, россии «французского революционного кошмара». однако лишь после «тильзитского перелома» царь поручил ему составить проект всеобъемлющего реформирования россии. такой проект был готов к октябрю 1809 г. им стало «введение к уложению государственных законов», в котором основу составляли: - идея разделения властей; - законодательная власть должна была сосредоточиться в новом, парламентском учреждении - государственной думе; - исполнительную власть должны были осуществлять министерства; - судебные функции принадлежали бы сенату; - новый орган - государственный совет при императоре - должен был стать совещательным органом при императоре, рассматривающим все законопроекты до их поступления в думу; - устанавливалось три основных сословия российского общества: 1) дворянство, 2) «среднее состояние» (купцы, мещане, государственные крестьяне), 3) «народ рабочий» (крепостные крестьяне, слуги, рабочие; - политические права должны были принадлежать представителям «свободных» (первых двух) сословий; однако третье сословие получало общие гражданские права (главным среди них было положение о том, что «никто не может быть наказан без судебного приговора») и могло по мере накопления собственности
Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у сучасну літературну мову, стала «Енеїда» І. Котляревського. Пародія на поему Вергілія, де троянський герой Еней показаний козацьким ватажком, була опублікована у Петербурзі у 1798 без відома автора. Вже після її успіху Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник».
Харківський гурток Редагувати
Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім гуртка, центром якого був Харківський університет. Його ректор Петро Гулак-Артемовський писав вірші українською мовою. Отримали популярність байки Євгена Гребінки. Він брав класичні сюжети і додавав їм виразного українського колориту. Пізніше Євген Гребінка переїхав до Петербурга, писав повісті російською мовою, був серед друзів молодого Тараса Шевченка. У 1841 році видав альманах «Ластівка». З цим періодом пов'язана діяльність Левка Боровиковського (1808—1889) — поета-романтика, байкаря.
До харківського гуртка належав також Григорій Квітка-Основ'яненко — основоположник української художньої прози. Його повісті різноманітні: одні — написані з гумором, другі — сентиментальні, треті — дають реалістичні картини (найкраща — «Сердешна Оксана»), інш народними віруваннями і переказами («Конотопська відьма»). Квітка-Основ'яненко перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.
Тарас Григорович Шевченко Редагувати
Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. Михайло Грушевський писав
Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у сучасну літературну мову, стала «Енеїда» І. Котляревського. Пародія на поему Вергілія, де троянський герой Еней показаний козацьким ватажком, була опублікована у Петербурзі у 1798 без відома автора. Вже після її успіху Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник».
Харківський гурток Редагувати
Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім гуртка, центром якого був Харківський університет. Його ректор Петро Гулак-Артемовський писав вірші українською мовою. Отримали популярність байки Євгена Гребінки. Він брав класичні сюжети і додавав їм виразного українського колориту. Пізніше Євген Гребінка переїхав до Петербурга, писав повісті російською мовою, був серед друзів молодого Тараса Шевченка. У 1841 році видав альманах «Ластівка». З цим періодом пов'язана діяльність Левка Боровиковського (1808—1889) — поета-романтика, байкаря.
До харківського гуртка належав також Григорій Квітка-Основ'яненко — основоположник української художньої прози. Його повісті різноманітні: одні — написані з гумором, другі — сентиментальні, треті — дають реалістичні картини (найкраща — «Сердешна Оксана»), інш народними віруваннями і переказами («Конотопська відьма»). Квітка-Основ'яненко перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.
Тарас Григорович Шевченко Редагувати
Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. Михайло Грушевський писав