лавными социально-экономическими последствиями Второй мировой войны стали изменения в Восточной Европе. Государственный суверенитет освобожденных вооруженными силами Советского Союза стран был насильственно ограничен; в 40—50-х гг. сложилась мировая социалистическая система, куда вошли зависимые от СССР страны Восточной Европы (ГДР, Польша, Чехословакия, Румыния, Венгрия, Болгария) . Несмотря на старания создать внутрисоциалистический рынок, силы сцепления этой системы носили внеэкономический характер. Когда они ослабли, мировая социалистическая система и рынок распались; затем распалась сама социалистическая метрополия Советский Союз. Противостояние в итоге второй мировой войны мировых экономических систем — капиталистической и социалистической определило социально-экономическое содержание истории второй половины XX в. Научно-технический прогресс после Второй мировой войны пошел такими высокими темпами, что превратился в подлинную научно-техническую революцию (НТР) . Ее можно считать третьей технической революцией (первая в XVIII в. , вторая — в конце XIX — начале XX вв) . В ходе революции наука стала непосредственной производительной силой общества. Среди главных компонентов НТР — широчайшее применение электроники и электронно-вычислительных машин (компьютеров) , реактивной техники, ядерной энергии и квантовых генераторов (лазеров) , полимерных материалов с заданными свойствами и поэтому гораздо более экономичными по сравнению с природными материалами, генной инженерии в биологии и многое другое. Машины в очень значительной степени заменили не только ручной, но и умственный труд человека. Персональный компьютер вошел в частную жизнь людей, стал домашней электронной энциклопедией, советником и другом миллионов семей. Индустриальная эпоха, таким образом, начала сменяться эпохой информационной. НТР открыла буквально новую эру в развитии машинного производства автоматизацию производственных процессов, что позволило неизмеримо поднять скорости рабочих процессов, ранее ограниченных возможностями человеческого организма. Автоматические линии, цеха и даже целые предприятия, стали показателем нового типа промышленного производства, где объединены согласно избранному человеком варианту работа двигателя, рабочих машин, транспортных устройств и установок по упаковке готовой продукции. Применение электроники, капельное орошение, химизация, выведение при генной селекции особо высокоурожайных злаков («зеленая революция» ) подняли сельское хозяйство Запада и ряда развивающихся стран на небывало высокий уровень. «Зеленая революция» сняла продовольственную проблему в значительной части земного шара. Родившись на военной стезе, НТР резко усовершенствовала и продолжает совершенствовать военную технику. Это касается не только ракетно-ядерной техники, но и обычных вооружений. Самый наглядный пример — трансформация обычного пехотного оружия. НТР бессмысленна без повышения реальных доходов населения: новейшая электронная бытовая техника и средства личного транспорта стали доступны широким слоям населения развитых стран. В социалистическом лагере этот процесс происходил намного медленнее, поскольку основные плоды НТР поглотила милитаризация. Распад колониальной системы весьма серьезно отразился на экономике бывших метрополий и вообще развитых стран. Прежде всего изменился национальный состав населения стран Западной Европы за счет весьма интенсивной иммиграции жителей бывших колоний, гонимых нищетой и насилием либо просто желающих воспользоваться плодами обустроенного западного быта.
Державний устрій Риму в період республіки був досить простий і деякий час відповідав умовами поліса, яким Рим був до часу виникнення держави. Протягом наступних п'яти століть існування республіки розміри держави значно збільшилися, що майже не відобразилося на структурі вищих органів держави, які, як і раніше, знаходилися в Римі і здійснювали централізоване управління величезними територіями. Природно, що таке становище знижувало ефективність управління.
На відміну від рабовласницької демократії в Афінах, Римська республіка була аристократичною, вона забезпечувала привілейоване становище знатної багатої верхівки рабовласників, що відобразилося на повноваженнях і взаємовідносинах державних органів. Ними були насамперед народні збори, сенат і магістратура. Хоча народні збори вважалися органами влади римського народу і були втіленням притаманної полісу демократії, фактично управляли державою не вони. Це робили сенат і магістрати — органи реальної влади нобілітету.
В Римській республіці існували і розрізнялися три види народних зборів — центуріатні, трибутні, куріатні.
Головну роль відігравали центуріатні збори, які забезпечували завдяки своїй структурі і порядку прийняття рішень перевагу в них аристократичних і багатих кіл рабовласників. Щоправда, їхня структура із середини III ст. до н. е. з розширенням меж держави і збільшенням кількості вільних змінилася не на користь цих кіл. Кожен з п'яти розрядів заможних громадян почав виставляти рівну кількість центурій — 70, а загальна кількість центурій була доведена до 373. Однак перевага аристократії і багатства все ж залишилась, оскільки в центуріях вищих розрядів було значно менше громадян, ніж у центуріях нижчих розрядів, а незаможні пролетарії, кількість яких значно зросла, як і раніше, становили лише одну центурію.
До компетенції центуріатних зборів належало прийняття законів, обрання вищих посадових осіб республіки (консулів, преторів, цензорів), оголошення війни і розгляд скарг на вироки до смертної кари.
Другим видом народних зборів були трибутні збори, які залежно від складу жителів триб, які брали участь в них, поділялися на плебейські і патриціансько-плебейські. Спочатку їх компетенція була обмеженою. Вони обирали нижчих посадових осіб (квесторів, едилів тощо) і розглядали скарги на вироки про стягнення штрафу. Плебейські збори, крім того, обирали плебейського трибуна, а з III ст. до н. е. вони отримали право приймати закони, що сприяло зростанню їх значення у політичному житті Риму.
лавными социально-экономическими последствиями Второй мировой войны стали изменения в Восточной Европе. Государственный суверенитет освобожденных вооруженными силами Советского Союза стран был насильственно ограничен; в 40—50-х гг. сложилась мировая социалистическая система, куда вошли зависимые от СССР страны Восточной Европы (ГДР, Польша, Чехословакия, Румыния, Венгрия, Болгария) .
Несмотря на старания создать внутрисоциалистический рынок, силы сцепления этой системы носили внеэкономический характер. Когда они ослабли, мировая социалистическая система и рынок распались; затем распалась сама социалистическая метрополия Советский Союз. Противостояние в итоге второй мировой войны мировых экономических систем — капиталистической и социалистической определило социально-экономическое содержание истории второй половины XX в. Научно-технический прогресс после Второй мировой войны пошел такими высокими темпами, что превратился в подлинную научно-техническую революцию (НТР) . Ее можно считать третьей технической революцией (первая в XVIII в. , вторая — в конце XIX — начале XX вв) . В ходе революции наука стала непосредственной производительной силой общества. Среди главных компонентов НТР — широчайшее применение электроники и электронно-вычислительных машин (компьютеров) , реактивной техники, ядерной энергии и квантовых генераторов (лазеров) , полимерных материалов с заданными свойствами и поэтому гораздо более экономичными по сравнению с природными материалами, генной инженерии в биологии и многое другое. Машины в очень значительной степени заменили не только ручной, но и умственный труд человека. Персональный компьютер вошел в частную жизнь людей, стал домашней электронной энциклопедией, советником и другом миллионов семей. Индустриальная эпоха, таким образом, начала сменяться эпохой информационной. НТР открыла буквально новую эру в развитии машинного производства автоматизацию производственных процессов, что позволило неизмеримо поднять скорости рабочих процессов, ранее ограниченных возможностями человеческого организма. Автоматические линии, цеха и даже целые предприятия, стали показателем нового типа промышленного производства, где объединены согласно избранному человеком варианту работа двигателя, рабочих машин, транспортных устройств и установок по упаковке готовой продукции. Применение электроники, капельное орошение, химизация, выведение при генной селекции особо высокоурожайных злаков («зеленая революция» ) подняли сельское хозяйство Запада и ряда развивающихся стран на небывало высокий уровень. «Зеленая революция» сняла продовольственную проблему в значительной части земного шара. Родившись на военной стезе, НТР резко усовершенствовала и продолжает совершенствовать военную технику. Это касается не только ракетно-ядерной техники, но и обычных вооружений. Самый наглядный пример — трансформация обычного пехотного оружия. НТР бессмысленна без повышения реальных доходов населения: новейшая электронная бытовая техника и средства личного транспорта стали доступны широким слоям населения развитых стран. В социалистическом лагере этот процесс происходил намного медленнее, поскольку основные плоды НТР поглотила милитаризация. Распад колониальной системы весьма серьезно отразился на экономике бывших метрополий и вообще развитых стран. Прежде всего изменился национальный состав населения стран Западной Европы за счет весьма интенсивной иммиграции жителей бывших колоний, гонимых нищетой и насилием либо просто желающих воспользоваться плодами обустроенного западного быта.
На відміну від рабовласницької демократії в Афінах, Римська республіка була аристократичною, вона забезпечувала привілейоване становище знатної багатої верхівки рабовласників, що відобразилося на повноваженнях і взаємовідносинах державних органів. Ними були насамперед народні збори, сенат і магістратура. Хоча народні збори вважалися органами влади римського народу і були втіленням притаманної полісу демократії, фактично управляли державою не вони. Це робили сенат і магістрати — органи реальної влади нобілітету.
В Римській республіці існували і розрізнялися три види народних зборів — центуріатні, трибутні, куріатні.
Головну роль відігравали центуріатні збори, які забезпечували завдяки своїй структурі і порядку прийняття рішень перевагу в них аристократичних і багатих кіл рабовласників. Щоправда, їхня структура із середини III ст. до н. е. з розширенням меж держави і збільшенням кількості вільних змінилася не на користь цих кіл. Кожен з п'яти розрядів заможних громадян почав виставляти рівну кількість центурій — 70, а загальна кількість центурій була доведена до 373. Однак перевага аристократії і багатства все ж залишилась, оскільки в центуріях вищих розрядів було значно менше громадян, ніж у центуріях нижчих розрядів, а незаможні пролетарії, кількість яких значно зросла, як і раніше, становили лише одну центурію.
До компетенції центуріатних зборів належало прийняття законів, обрання вищих посадових осіб республіки (консулів, преторів, цензорів), оголошення війни і розгляд скарг на вироки до смертної кари.
Другим видом народних зборів були трибутні збори, які залежно від складу жителів триб, які брали участь в них, поділялися на плебейські і патриціансько-плебейські. Спочатку їх компетенція була обмеженою. Вони обирали нижчих посадових осіб (квесторів, едилів тощо) і розглядали скарги на вироки про стягнення штрафу. Плебейські збори, крім того, обирали плебейського трибуна, а з III ст. до н. е. вони отримали право приймати закони, що сприяло зростанню їх значення у політичному житті Риму.