25 липня 1687 р. на козацькій раді було обрано нового гетьмана. Ним став генеральний писар Іван Мазепа. Свою діяльність Мазепа розпочав в умовах підписання нових «Коломацьких статей», що застерігали Україну від порушення умов вічного миру між Московією та Польщею. Гетьману заборонялося мати дипломатичні відносини з іншими державами.
На першому етапі гетьманування Мазепа дотримувався політики добрих відносин з Москвою: доповідав про «витівки» запорожців, придушував народні рухи, посилав козацькі полки то в далекі північні райони, то в Польщу, то на південь. За рахунок України утримувалися не лише козацькі, а й російські війська. За все це Мазепа одержував щедрі подарунки від царя: Петро І довіряв українському гетьману.
Одним із найважливіших напрямків загальнодержавної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий б Україна може зрівнятися з європейськими державами.
Щирим прихильником Москви гетьман залишався доти, доки Петро І не почав ламати основи української автономії. Тоді Мазепа вирішив піти на союз зі Швецією. З 1700 р. Московія вела війну зі Швецією, що отримала назву "Північної", за вихід до Балтійського моря. Ця війна ніяким чином не перетиналася з інтересами України. Проте від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на землях Московії, Прибалтики, Речі Посполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи інтереси царя. Ці походи стали важким тягарем для козацтва. Крім того, з України у великих кількостях вивозився хліб та інші продукти. Все це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя.
Взявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, І. Мазепа розпочинає таємні перемовини з Карлом XII. Коли шведський король у ході військових дій просувався територією України, гетьман перейшов на його бік. У квітні 1709р. з Карлом XII було підписано угоду. У першому пункті договору він обіцяв захищати Україну й не укладати миру з царем, поки українці остаточно й назавжди не визволяться з-під влади Москви та не відновлять своїх давніх прав і привілеїв.
Та цим планам не судилося здійснитися. Однак внесок Івана Мазепи у зміцнення української державності за умов неухильного наступу на неї з боку російського царату величезний. І хоч ідею другої Хмельниччини за гетьманування Мазепи не було втілено в життя, проте вдалося піднести українське господарство й культуру, а відтак зберегти ці важливі чинники державної та національної самобутності, досягти певної стабілізації суспільства. Доба Мазепи — це час відродження України, епоха політичного, економічного й культурного поступу.
Навколо постаті Івана Мазепи завжди точилося безліч суперечок. Дехто вважає його героєм, дехто – зрадником. На мою думку, не варто сперечатися та доводити комусь ту чи іншу позицію, адже найвагомішим аргументом є історичні факти, які говорять самі за себе. Гетьманування Івана Мазепи стало вирішальним моментом у стосунках між Україною та Московщиною. Він народився у 1639 році в с. Мазепинці на Київщині та належав до давнього роду української православної шляхти. Отримав освіту: навчався у Київській академії, в єзуїтській колегії у Варшаві. Іван Мазепа був пажем при дворі польського короля Яна Казиміра, писарем в уряді І. Самойловича, наступником якого і став у 1687 році. Варто зазначити, що Іван Мазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час, коли українські землі були розчленовані, а «Коломацькі статті» 1687 року(договірні статті між гетьманом і московським урядом) ще більше обмежували автономні права України. Своєю політикою Іван Мазепа сприяв економічному і культурному розвитку України, зміцнив владу гетьмана, підніс свій авторитет завдяки активній меценатській діяльності – на його кошти було збудовано 12 та реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії. Соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основним його прагненням було перетворити козацьку старшину та шляхту у міцний привілейований клас, саме тому відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві. Об'єднання України в одну незалежну державу було головною метою Івана Мазепи. Як виявилося пізніше, занадто великі сповідання гетьман покладав на московського царя Петра I, між ними склалися довірливі стосунки. У 1700 році розпочалася Північна війна між Швецією та Росією( остання прагнула отримати вихід до балтійського моря). Активну до Росії у цій війні надавала Україна, але вже у 1708 році Іван Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом ХІІ, спрямований проти Петра І. Союз передбачав, що Україна надасть Швеції до у війні проти Росії, а Швеція у свою чергу забезпечить абсолютне звільнення України від влади Москви. Саме за цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали Івана Мазепу «зрадником», а слово «мазепинець» стало синонімом слова «сепаратист». Та варто розуміти, які ж причини змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів: - Іван Мазепа прагнув розширити самостійність Гетьманщини, а Петро І виявився прибічником політики жорсткого централізму та прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі. - Політика Петра І під час Північної війни викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника ( Петро І нещадно експлуатував людські та матеріальні ресурси України, край був економічно виснажений, козацьке військо використовували у війні як «гарматне м'ясо»). - У Івана Мазепи були підстави вважати, що Петро І здатен пожертвувати Україною задля забезпечення перемоги у війні та виходу на береги Балтійського моря. Жовтень 1708 року – військо Карла ХІІ вступило в Україну, на його бік перейшов Іван Мазепа з 15 тисячами козаків, також 8 тисяч запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна маса козаків, старшини, міщан і селянства відмовилася підтримати гетьмана, чому ж так сталося? Причина в тому, що для народу такий крок гетьмана був несподіваним, справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним. Далася взнаки соціальна політика Івана Мазепи: надто далеко він відірвався від життєвих потреб народу та не користувався популярністю в широких народних масах. Вплинули швидкі рішучі дії Петра І проти Івана Мазепи, гетьмана було представлено зрадником України, за наказом царя Івана Мазепу проклинали в усіх церквах, населення України було залякане репресіями, спрямованими на прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю Івана Мазепи – місто Батурин, вирізавши 6 тисяч жителів, зруйнували Запорозьку Січ. Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію. У 1708 році, за наказом царя обрати нового гетьмана, ним став Іван Скоропадський; козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками. Полтавська битва – вирішальна битва Північної війни – відбулася 27 червня 1709 року та завершилася поразкою Карла ХІІ та Івана Мазепи. Іван Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії, ставши першою політичною еміграцією України. Помер гетьман 21 вересня 1709 року. Іван Мазепа спробував відновити боротьбу за самостійну державу, саме тому, я вважаю, його вагоме значення в історії України неможливо спростувати та піддати сумнівам, адже історичні факти залишаються фактами, висвітлюючи та доносячи до нас усю позитивну спрямованість намірів гетьмана щодо позиції України. Валерія Рождественська
25 липня 1687 р. на козацькій раді було обрано нового гетьмана. Ним став генеральний писар Іван Мазепа. Свою діяльність Мазепа розпочав в умовах підписання нових «Коломацьких статей», що застерігали Україну від порушення умов вічного миру між Московією та Польщею. Гетьману заборонялося мати дипломатичні відносини з іншими державами.
На першому етапі гетьманування Мазепа дотримувався політики добрих відносин з Москвою: доповідав про «витівки» запорожців, придушував народні рухи, посилав козацькі полки то в далекі північні райони, то в Польщу, то на південь. За рахунок України утримувалися не лише козацькі, а й російські війська. За все це Мазепа одержував щедрі подарунки від царя: Петро І довіряв українському гетьману.
Одним із найважливіших напрямків загальнодержавної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий б Україна може зрівнятися з європейськими державами.
Щирим прихильником Москви гетьман залишався доти, доки Петро І не почав ламати основи української автономії. Тоді Мазепа вирішив піти на союз зі Швецією. З 1700 р. Московія вела війну зі Швецією, що отримала назву "Північної", за вихід до Балтійського моря. Ця війна ніяким чином не перетиналася з інтересами України. Проте від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на землях Московії, Прибалтики, Речі Посполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи інтереси царя. Ці походи стали важким тягарем для козацтва. Крім того, з України у великих кількостях вивозився хліб та інші продукти. Все це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя.
Взявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, І. Мазепа розпочинає таємні перемовини з Карлом XII. Коли шведський король у ході військових дій просувався територією України, гетьман перейшов на його бік. У квітні 1709р. з Карлом XII було підписано угоду. У першому пункті договору він обіцяв захищати Україну й не укладати миру з царем, поки українці остаточно й назавжди не визволяться з-під влади Москви та не відновлять своїх давніх прав і привілеїв.
Та цим планам не судилося здійснитися. Однак внесок Івана Мазепи у зміцнення української державності за умов неухильного наступу на неї з боку російського царату величезний. І хоч ідею другої Хмельниччини за гетьманування Мазепи не було втілено в життя, проте вдалося піднести українське господарство й культуру, а відтак зберегти ці важливі чинники державної та національної самобутності, досягти певної стабілізації суспільства. Доба Мазепи — це час відродження України, епоха політичного, економічного й культурного поступу.
Объяснение:
Відповідь:
Навколо постаті Івана Мазепи завжди точилося безліч суперечок. Дехто вважає його героєм, дехто – зрадником. На мою думку, не варто сперечатися та доводити комусь ту чи іншу позицію, адже найвагомішим аргументом є історичні факти, які говорять самі за себе. Гетьманування Івана Мазепи стало вирішальним моментом у стосунках між Україною та Московщиною. Він народився у 1639 році в с. Мазепинці на Київщині та належав до давнього роду української православної шляхти. Отримав освіту: навчався у Київській академії, в єзуїтській колегії у Варшаві. Іван Мазепа був пажем при дворі польського короля Яна Казиміра, писарем в уряді І. Самойловича, наступником якого і став у 1687 році. Варто зазначити, що Іван Мазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час, коли українські землі були розчленовані, а «Коломацькі статті» 1687 року(договірні статті між гетьманом і московським урядом) ще більше обмежували автономні права України. Своєю політикою Іван Мазепа сприяв економічному і культурному розвитку України, зміцнив владу гетьмана, підніс свій авторитет завдяки активній меценатській діяльності – на його кошти було збудовано 12 та реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії. Соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основним його прагненням було перетворити козацьку старшину та шляхту у міцний привілейований клас, саме тому відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві. Об'єднання України в одну незалежну державу було головною метою Івана Мазепи. Як виявилося пізніше, занадто великі сповідання гетьман покладав на московського царя Петра I, між ними склалися довірливі стосунки. У 1700 році розпочалася Північна війна між Швецією та Росією( остання прагнула отримати вихід до балтійського моря). Активну до Росії у цій війні надавала Україна, але вже у 1708 році Іван Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом ХІІ, спрямований проти Петра І. Союз передбачав, що Україна надасть Швеції до у війні проти Росії, а Швеція у свою чергу забезпечить абсолютне звільнення України від влади Москви. Саме за цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали Івана Мазепу «зрадником», а слово «мазепинець» стало синонімом слова «сепаратист». Та варто розуміти, які ж причини змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів: - Іван Мазепа прагнув розширити самостійність Гетьманщини, а Петро І виявився прибічником політики жорсткого централізму та прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі. - Політика Петра І під час Північної війни викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника ( Петро І нещадно експлуатував людські та матеріальні ресурси України, край був економічно виснажений, козацьке військо використовували у війні як «гарматне м'ясо»). - У Івана Мазепи були підстави вважати, що Петро І здатен пожертвувати Україною задля забезпечення перемоги у війні та виходу на береги Балтійського моря. Жовтень 1708 року – військо Карла ХІІ вступило в Україну, на його бік перейшов Іван Мазепа з 15 тисячами козаків, також 8 тисяч запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна маса козаків, старшини, міщан і селянства відмовилася підтримати гетьмана, чому ж так сталося? Причина в тому, що для народу такий крок гетьмана був несподіваним, справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним. Далася взнаки соціальна політика Івана Мазепи: надто далеко він відірвався від життєвих потреб народу та не користувався популярністю в широких народних масах. Вплинули швидкі рішучі дії Петра І проти Івана Мазепи, гетьмана було представлено зрадником України, за наказом царя Івана Мазепу проклинали в усіх церквах, населення України було залякане репресіями, спрямованими на прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю Івана Мазепи – місто Батурин, вирізавши 6 тисяч жителів, зруйнували Запорозьку Січ. Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію. У 1708 році, за наказом царя обрати нового гетьмана, ним став Іван Скоропадський; козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками. Полтавська битва – вирішальна битва Північної війни – відбулася 27 червня 1709 року та завершилася поразкою Карла ХІІ та Івана Мазепи. Іван Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії, ставши першою політичною еміграцією України. Помер гетьман 21 вересня 1709 року. Іван Мазепа спробував відновити боротьбу за самостійну державу, саме тому, я вважаю, його вагоме значення в історії України неможливо спростувати та піддати сумнівам, адже історичні факти залишаються фактами, висвітлюючи та доносячи до нас усю позитивну спрямованість намірів гетьмана щодо позиції України. Валерія Рождественська
Пояснення: