Негласный комитет был задуман Александром I как рабочая группа по подготовке намеченных им преобразований. Александр ставил задачу : " систематическая работа над реформой безобразного здания администрации государства". Исходя из этого обсуждали укрепление госаппарата, реформу образования, крестьянский вопрос. Состав негласного комитета был из молодых друзей царя Граф А.П. Строганов. Бывший член Якобинского клуба, галломан и почитатель Наполеона Н.И. Новосильцев - двоюродный брат Строганова, англоман, эрудит Граф В.П. Кочубей - вице - канцлер Российской империи, опытный чиновник Князь А. Чарторыйский - польский князь, сторонник реформ. В заседаниях Комитета не участвовал Ф. Лагарп, хотя и считался его участником. Комитет существовал с 1801 по 1803 г.г. официальным органом не являлся. Заседания проходили в личных покоях царя.Самодержавие рассматривалось как средство осторожных и ненасильственных преобразований. Считалось, что общество к ним еще не готово. Результатами работы Комитета можно считать Административную реформу 1802г.Учреждение министерств и комитета министров. В 1801 г. появился Указ, разрешавший владеть владеть землей купцам и мещанам, покупать не населенные земли. 1803г. последовал Указ о вольных хлебопашцах. В 1803г. появилось Положение об устройстве учебных заведений.Страна делилась на учебные округа, устанавливались 4 разряда учебных заведений, вводился принцип преемственности в получении образования.Был принят либеральный Университетский устав. С осени 1803г. негласный комитет теряет своё значение.Царю для продолжения реформ нужна была более широкая социальная база чем кружок российской аристократии. Работа над реформами переходит в комитет министров.
Найважливішою причиною виникнення держави були, насамперед, сприятливі природні умови для життя людини, українська родюча земля, помірний клімат, наявність рік і морів, географічне розташування у центрі Європи, на перехресті міграційних і торговельних шляхів, поєднання широких полів і лісу.
Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.
Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].
Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.
Граф А.П. Строганов. Бывший член Якобинского клуба, галломан и почитатель Наполеона
Н.И. Новосильцев - двоюродный брат Строганова, англоман, эрудит
Граф В.П. Кочубей - вице - канцлер Российской империи, опытный чиновник
Князь А. Чарторыйский - польский князь, сторонник реформ.
В заседаниях Комитета не участвовал Ф. Лагарп, хотя и считался его участником.
Комитет существовал с 1801 по 1803 г.г. официальным органом не являлся. Заседания проходили в личных покоях царя.Самодержавие рассматривалось как средство осторожных и ненасильственных преобразований. Считалось, что общество к ним еще не готово.
Результатами работы Комитета можно считать Административную реформу 1802г.Учреждение министерств и комитета министров. В 1801 г. появился Указ, разрешавший владеть владеть землей купцам и мещанам, покупать не населенные земли. 1803г. последовал Указ о вольных хлебопашцах.
В 1803г. появилось Положение об устройстве учебных заведений.Страна делилась на учебные округа, устанавливались 4 разряда учебных заведений, вводился принцип преемственности в получении образования.Был принят либеральный Университетский устав.
С осени 1803г. негласный комитет теряет своё значение.Царю для продолжения реформ нужна была более широкая социальная база чем кружок российской аристократии. Работа над реформами переходит в комитет министров.
Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.
Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].
Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.