Обращение командующего немецкими войсками к народу гереро 2 октября 1904 г.
Я, большой генерал немецких солдат, посылаю это письмо народу гереро. Гереро больше не германские подданные.. Народ гереро... Должен покинуть страну. Если народ этого не сделает, большая труба (пушка) заставит. Внутри немецких границ любой гереро с ружьём или без, со скотом или без него будет застрелен. Я больше не принимаю женщин и детей, отсылаю их назад к их народу или прикажу в них стрелять. Это мои слова народу гереро.
Большой генерал могучего
германского кайзера.
Почему этот документ вошёл в историю как "приказ на уничтожение"? Как воспринимает немецкий генерал подвластную немцам территорию и её население? Можно ли считать текст документа проявлением политического геноцида?
Опричнина – государственная политика Ивана IV Грозного для борьбы с боярско-княжеской оппозицией в 1565–1572 гг. Это период жестоких казней и репрессий против тех, кого Иван Грозный считал своими потенциальным врагами.
Объяснение: Начатая царем в 1558 году Ливонская война шла не так успешно, как хотелось: Россия столкнулась с коалицией врагов, южные территории государства страдали от разорений со стороны Крымского ханства. К тому же, страну опустошали голод, засуха и эпидемии.
Неудачи натолкнули Грозного на мысли об измене со стороны Избранной рады – неофициального правительства того времени.
По мнению некоторых историков, Избранная рада придерживалась идеологии постепенных преобразований, в то время как царь желал ускоренных перемен и централизации власти.
Князь Володимир Мономах (на київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р.) – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти. Його матір'ю була грецька царівна, донька цісаря Константина ІХ Мономаха. Залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах – це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.
Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться»
Объяснение: