1) Колективізація – це примусова система заходів, яка спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).
2) У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), на якому було прийнято рішення про кооперування села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.
STUDIES.in.ua
≡ История Украины (Шпаргалки) ≡ Суцільна колективізація в Україні
Користувацький пошук
Суцільна колективізація в Україні
< Попередня ЗМІСТ Наступна >
Суцільна колективізація в Україні
У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), на якому було прийнято рішення про кооперування села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.
Колективізація – це примусова система заходів, яка спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).
Завдання колективізації:
налагодження каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації;
забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;
перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;
ліквідація дрібного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже ліквідація куркульства як класу.
Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Однак вже на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. Секретар ЦК КП(б) У Косіор підтримав пропозицію завершити колективізацію протягом одного року. Резолюція пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі» передбачала найвищі темпи колективізації серед усіх союзних республік, щоб показати приклад іншим республікам. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. – навесні 1932 р.
3) МАШИННО-ТРАКТОРНІ СТАНЦІЇ (МТС) — організації, які зосереджували сільськогосподарську техніку і виконували механізаторські роботи в колгоспах та радгоспах. Перша в СРСР та в Україні МТС була організована у 1928 в радгоспі ім. Шевченка Березівського району на Одещині. Від червня 1929 створення МТС розгорнулося по всіх республіках. Керував цією справою Всесоюзний центр машинно-тракторних станцій (Трактороцентр). З квітня 1930 в Україні діяло його відділення (Укртрактороцентр був реорганізований у галузеві трактороцентри). За 1929—1940 мережа МТС в Україні зросла з 25 до 1227 і обслуговувала майже всі колгоспи. На 1940 тут було зосереджено до 85 % комбайно-тракторного парку, працювало понад 280,8 тис. механізаторів різного профілю. МТС відігравали певну роль у механізації трудомістких процесів, замінивши ручну працю хлібороба. Проіснували до березня 1958.
4) Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
1
5 - 9 классы История
Чому селянство чинило супротив суцільній колективізації?
Попроси больше объяснений Следить Отметить нарушение Dylankleboldd 20.01.2019
ответ
Насильницька колективізація природно викликала серйозний опір серед селян. В Україні та на Північному Кавказі (в т.ч. на Кубані), де традиції індивідуального сільського господарства були міцними, він був винятково сильний. Селяни відмовлялися йти в колгоспи, нищили майно, яке підлягало колективізації, забирали з колгоспів своє зерно і худобу, били місцеву адміністрацію і т.п. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її властям. Це явище набрало приголомшуючих масштабів: між 1928 і 1932 рр. Україна втратила близько половини поголів’я худоби. Селянські бунти нерідко переростали у відкриті збройні повстання, що охоплювали цілі райони. Пік повстанського руху припав на перші три місяці 1930 р. У деяких місцевостях України і Північного Кавказу проти повсталих була задіяна навіть реґулярна армія. Загальна кількість повстанців в Україні у 1930 р., за даними ДПУ складала бл. 1 млн. чоловік (такі дані наводить Я.Грицак). За підрахунками Роберта Конквеста, в 1930 р. кількість учасників селянських повстань в Україні перевищувала 40 тис. В окремих місцевостях спротив проходив під гаслами: “Геть Радянську владу, хай живе самостійна Україна!”
1) Дворянство: Изначальной обязанностью дворян была военная и государственная служба, но после указа "О вольности дворянской" они были от этой обязанности освобождены и других уже не имели. Дворяне освобождались от податей и налогов, телесных наказаний, имели право на владение землёй с крепостными крестьянами.
2) Духовенство имело право владеть землей и крестьянами как "корпорация" (не один священник владел деревней с крестьянами, а церковь как таковая), имело свое самоуправление, было освобождено от налогов. Обязанностью духовенства было осуществление богослужений и таинств, учет гражданского состояния населения (рождения, брака, смерти) в церковных книгах.
3) Купечество - это было городское население, имеющее право на среднюю и крупную торговлю и предпринимательство, состоящее в так называемых купеческих гильдиях. Купцы были обязаны платить налоги, но в остальном являлись свободным сословием и определенных обязанностей не имели; торговля и предпринимательство были для них частным делом, бизнесом, а не исполнением обязанностей.
4) Мещанство Занимались городскими промыслами и мелкой торговлей, имели свое самоуправление, платили налоги и несли рекрутскую повинность, могли наказываться телесно. Мещанство являлось свободным сословием и, помимо уплаты налогов, определенных обязанностей не имело; мещанин мог заниматься торговлей вразнос, мог быть работником по найму в конторе или сфере услуг, частным ремесленником, и т.д.
5) Государственные крестьяне; государство предоставляло им значительные земельные наделы, за которые они не только платили подати и сборы, но и должны были нести феодальные повинности в виде денежного оброка, а также рекрутскую повинность. Положение государственных крестьян было лучше помещичьих. Они принадлежали казне и официально считались “свободными сельскими обывателями”;
6) Казачество — привилегированное сельское военное сословие. Казак должен был иметь строевую лошадь, обмундирование и холодное оружие, а в свободное от службы время мог владеть земельным участком и обрабатывать его сам. Таким образом, казаки сочетали в себе черты воинов и крестьян.
7) Помещичьи крепостные крестьяне - были бесправным сословием, над которым их помещик обладал практически полной властью. Они были обязаны обрабатывать как те участки земли, которые помещик выделил им для их нужд, так и земли самого помещика (барщина), или платить ему продуктами или деньгами (оброк). Выбраться из крепостных крестьян было крайне сложно, но один получить свободу у них был, так как крепостные крестьяне тоже несли рекрутскую повинность. Крестьянин, ставший солдатом, освобождался, как и его семья; сам он был обязан служить очень долго или пожизненно, но его жена (именуемая солдаткой) освобождалась от повинностей и получала денежное содержание, а его дети могли переехать в город.
1) Колективізація – це примусова система заходів, яка спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).
2) У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), на якому було прийнято рішення про кооперування села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.
STUDIES.in.ua
≡ История Украины (Шпаргалки) ≡ Суцільна колективізація в Україні
Користувацький пошук
Суцільна колективізація в Україні
< Попередня ЗМІСТ Наступна >
Суцільна колективізація в Україні
У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), на якому було прийнято рішення про кооперування села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.
Колективізація – це примусова система заходів, яка спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).
Завдання колективізації:
налагодження каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації;
забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;
перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;
ліквідація дрібного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже ліквідація куркульства як класу.
Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Однак вже на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. Секретар ЦК КП(б) У Косіор підтримав пропозицію завершити колективізацію протягом одного року. Резолюція пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі» передбачала найвищі темпи колективізації серед усіх союзних республік, щоб показати приклад іншим республікам. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. – навесні 1932 р.
3) МАШИННО-ТРАКТОРНІ СТАНЦІЇ (МТС) — організації, які зосереджували сільськогосподарську техніку і виконували механізаторські роботи в колгоспах та радгоспах. Перша в СРСР та в Україні МТС була організована у 1928 в радгоспі ім. Шевченка Березівського району на Одещині. Від червня 1929 створення МТС розгорнулося по всіх республіках. Керував цією справою Всесоюзний центр машинно-тракторних станцій (Трактороцентр). З квітня 1930 в Україні діяло його відділення (Укртрактороцентр був реорганізований у галузеві трактороцентри). За 1929—1940 мережа МТС в Україні зросла з 25 до 1227 і обслуговувала майже всі колгоспи. На 1940 тут було зосереджено до 85 % комбайно-тракторного парку, працювало понад 280,8 тис. механізаторів різного профілю. МТС відігравали певну роль у механізації трудомістких процесів, замінивши ручну працю хлібороба. Проіснували до березня 1958.
4) Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
1
5 - 9 классы История
Чому селянство чинило супротив суцільній колективізації?
Попроси больше объяснений Следить Отметить нарушение Dylankleboldd 20.01.2019
ответ
Насильницька колективізація природно викликала серйозний опір серед селян. В Україні та на Північному Кавказі (в т.ч. на Кубані), де традиції індивідуального сільського господарства були міцними, він був винятково сильний. Селяни відмовлялися йти в колгоспи, нищили майно, яке підлягало колективізації, забирали з колгоспів своє зерно і худобу, били місцеву адміністрацію і т.п. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її властям. Це явище набрало приголомшуючих масштабів: між 1928 і 1932 рр. Україна втратила близько половини поголів’я худоби. Селянські бунти нерідко переростали у відкриті збройні повстання, що охоплювали цілі райони. Пік повстанського руху припав на перші три місяці 1930 р. У деяких місцевостях України і Північного Кавказу проти повсталих була задіяна навіть реґулярна армія. Загальна кількість повстанців в Україні у 1930 р., за даними ДПУ складала бл. 1 млн. чоловік (такі дані наводить Я.Грицак). За підрахунками Роберта Конквеста, в 1930 р. кількість учасників селянських повстань в Україні перевищувала 40 тис. В окремих місцевостях спротив проходив під гаслами: “Геть Радянську владу, хай живе самостійна Україна!”
1) Дворянство: Изначальной обязанностью дворян была военная и государственная служба, но после указа "О вольности дворянской" они были от этой обязанности освобождены и других уже не имели. Дворяне освобождались от податей и налогов, телесных наказаний, имели право на владение землёй с крепостными крестьянами.
2) Духовенство имело право владеть землей и крестьянами как "корпорация" (не один священник владел деревней с крестьянами, а церковь как таковая), имело свое самоуправление, было освобождено от налогов. Обязанностью духовенства было осуществление богослужений и таинств, учет гражданского состояния населения (рождения, брака, смерти) в церковных книгах.
3) Купечество - это было городское население, имеющее право на среднюю и крупную торговлю и предпринимательство, состоящее в так называемых купеческих гильдиях. Купцы были обязаны платить налоги, но в остальном являлись свободным сословием и определенных обязанностей не имели; торговля и предпринимательство были для них частным делом, бизнесом, а не исполнением обязанностей.
4) Мещанство Занимались городскими промыслами и мелкой торговлей, имели свое самоуправление, платили налоги и несли рекрутскую повинность, могли наказываться телесно. Мещанство являлось свободным сословием и, помимо уплаты налогов, определенных обязанностей не имело; мещанин мог заниматься торговлей вразнос, мог быть работником по найму в конторе или сфере услуг, частным ремесленником, и т.д.
5) Государственные крестьяне; государство предоставляло им значительные земельные наделы, за которые они не только платили подати и сборы, но и должны были нести феодальные повинности в виде денежного оброка, а также рекрутскую повинность. Положение государственных крестьян было лучше помещичьих. Они принадлежали казне и официально считались “свободными сельскими обывателями”;
6) Казачество — привилегированное сельское военное сословие. Казак должен был иметь строевую лошадь, обмундирование и холодное оружие, а в свободное от службы время мог владеть земельным участком и обрабатывать его сам. Таким образом, казаки сочетали в себе черты воинов и крестьян.
7) Помещичьи крепостные крестьяне - были бесправным сословием, над которым их помещик обладал практически полной властью. Они были обязаны обрабатывать как те участки земли, которые помещик выделил им для их нужд, так и земли самого помещика (барщина), или платить ему продуктами или деньгами (оброк). Выбраться из крепостных крестьян было крайне сложно, но один получить свободу у них был, так как крепостные крестьяне тоже несли рекрутскую повинность. Крестьянин, ставший солдатом, освобождался, как и его семья; сам он был обязан служить очень долго или пожизненно, но его жена (именуемая солдаткой) освобождалась от повинностей и получала денежное содержание, а его дети могли переехать в город.
Объяснение: