Римская империя завоевывала вражеские территории не тольео чтоб расширяться, но и ради стратегических локаций и полезных ископаемых. Например Цезарь захватил галлию и покорил 200 племен не просто так а ради огромного колличества золотых рудников, представляющих экономический подъем для рима. Подчиненные племена были либо стерты с лица земли, либо насильно подчинены и набранны в союзничейские войска, но не в легионы, так как легионерами могли быть только граждане рима. В дальнейшем уничтожая вражеское племя за племенем они строили крепости, которые превращались в города. Римляне в силу своего могущества решали максимально расширять свои границы и отправились во все незахваченные территории. Поводов для расширения было много, будь то протектораты и сатрапии, то захваты вражеских территорий, то полезные ископаемые, то стратегическая местность, то отклик на союзника и т.д. но римляне были предателями. Большинство своих союзников они захватили предав их или попрусту не откликнулись на союзника и союзник был уничтожен врагом.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.