Объясните, чем определялась позиция СССР в связи с событиями, происходившими во второй половине 1940-х — начале 1950-х гг. в странах Юго-Восточной Азии. В каких действиях советского руководства она проявлялась?
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Искусство в общем смысле состоит из искусства разных стран, разных народов. То есть искусство в общем смысле является совокупностью разных достижений прикладного искусства.
Прикладное искусство имеет и материальные, и духовные части на разных этапах жизни народа. Взять в пример казахский народ. Как много достижений у него на всю жизни в Великой степи!
Прикладное искусство казахов тесно переплетено с образом жизни. Поскольку издревле казахи были кочевым народом, то и прикладное искусство у него соответствующее.
Народные промысли, ремесла – все свидетельствует о жизни народа. Например, ремесла были исключительно мужскими и исключительно женскими.
Обработкой дерева, кожи, кости и камня, кузнецным и ювелирным делами занимались мужчины. И наоборот, швейным делом, обработкой тканей и шерсти, ковроделием и вышивкой занимались женщины.
Эти занятия подарили мировой культуре черпаки для кумыса из корней дерева, подносы с драгоценными камнями, деревянные футляры, стеклянную посуду, домбры, кобызы и множество музыкальных инструментов.
Строили каркасы для юрт, из тканей делали накрывающий материал для юрт, из тканей шили постельные принадлежности, из дерева изготавливали домашнюю утварь, строили абдыры или сундуки, кебеже, асадал для хранения продуктов, двери юрты и так далее.
Отсюда мы можем сделать вывод о том, что красота искусства заключается в деятельности народа, в его обычных ремеслах и занятиях. Вся материальная жизнь казахов является результатом их прикладного искусства, ремесел. Юрты строились из дерева, а в юртах жили казахи, там протекала вся их жизнь. Деревообработка позволяла изготавливать утварь, ювелирное дело – выглядить прилично, а ковроделие грело холодными вечерами.
Відповідь:
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Пояснення:
«Красота искусства – знак красоты народа»
Искусство в общем смысле состоит из искусства разных стран, разных народов. То есть искусство в общем смысле является совокупностью разных достижений прикладного искусства.
Прикладное искусство имеет и материальные, и духовные части на разных этапах жизни народа. Взять в пример казахский народ. Как много достижений у него на всю жизни в Великой степи!
Прикладное искусство казахов тесно переплетено с образом жизни. Поскольку издревле казахи были кочевым народом, то и прикладное искусство у него соответствующее.
Народные промысли, ремесла – все свидетельствует о жизни народа. Например, ремесла были исключительно мужскими и исключительно женскими.
Обработкой дерева, кожи, кости и камня, кузнецным и ювелирным делами занимались мужчины. И наоборот, швейным делом, обработкой тканей и шерсти, ковроделием и вышивкой занимались женщины.
Эти занятия подарили мировой культуре черпаки для кумыса из корней дерева, подносы с драгоценными камнями, деревянные футляры, стеклянную посуду, домбры, кобызы и множество музыкальных инструментов.
Строили каркасы для юрт, из тканей делали накрывающий материал для юрт, из тканей шили постельные принадлежности, из дерева изготавливали домашнюю утварь, строили абдыры или сундуки, кебеже, асадал для хранения продуктов, двери юрты и так далее.
Отсюда мы можем сделать вывод о том, что красота искусства заключается в деятельности народа, в его обычных ремеслах и занятиях. Вся материальная жизнь казахов является результатом их прикладного искусства, ремесел. Юрты строились из дерева, а в юртах жили казахи, там протекала вся их жизнь. Деревообработка позволяла изготавливать утварь, ювелирное дело – выглядить прилично, а ковроделие грело холодными вечерами.