Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
Князь Василь Федорович володів сильним впливом у політичних колах Литви і Польщі. Він закликав литовців боронити свої литовсько-руські права проти зазіхань Польщі. На чолі свого війська кн. Василь відстоював незалежність України і Литви, воюючи на боці Свидригайла проти Польщі. Василь Красний не раз боронив Волинь від нападів татар.
У 1450 р. кн. Василь Острозький звів новий дерев’яний замок у Дубні, трохи вище за рельєфом від старого, збудованого Федором Острозьким. Це стверджують у своїх працях дослідники: Кардашевич, Мечислав Орлович і митрополит Іван Огієнко, а також автори статті про Острозьких в інтернеті Марія Станьчик, Марія Сосядович і Єва Станьчик.
Помер кн. Василь Острозький в Острозі і був похований у криптах Богоявленської церкви, ним же збудованої, але його внук, кн. Костянтин Іванович, переніс останки до Києво-Печерської лаври й поховав поруч з його батьком, преподобним Феодосієм (Федором).
Талановитий воєначальник Князь Іван Васильович Острозький
(? – 1466) –
Талановитий воєначальник, уславлений перемогами над татарами.
Старший син кн. Василя Красного, який отримав у спадщину Острог і продовжив лінію князів Острозьких.
Однією з вагоміших його перемог була в битві під Теребовлею на Поділлі в 1454 р., коли у полон було взято 9000 татар.
На Дубенщині кн. Іван Васильович володів маєтками Конюхи, Озеряни, Рапатів, які набув у 1463 р.
Молодший син кн. Івана, Костянтин, у 37 років став Великим литовським гетьманом, другою особою після Великого князя.
Захисник землі Волинської Князь Костянтин Іванович Острозький
(1460-1530) –
Неординарна особистість, найбагатший магнат Великого князівства Литовського і Корони Польської, Гетьман Великий литовський (1497 – 1500, 1507-1530 рр.), староста брацлавський, звенигородський і вінницький, маршалок землі Волинської і староста луцький, каштелян віленський і воєвода трокський; переможець у 60 битвах з турками, татарами, Москвою.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
Объяснение:
Князь Василь Федорович володів сильним впливом у політичних колах Литви і Польщі. Він закликав литовців боронити свої литовсько-руські права проти зазіхань Польщі. На чолі свого війська кн. Василь відстоював незалежність України і Литви, воюючи на боці Свидригайла проти Польщі. Василь Красний не раз боронив Волинь від нападів татар.
У 1450 р. кн. Василь Острозький звів новий дерев’яний замок у Дубні, трохи вище за рельєфом від старого, збудованого Федором Острозьким. Це стверджують у своїх працях дослідники: Кардашевич, Мечислав Орлович і митрополит Іван Огієнко, а також автори статті про Острозьких в інтернеті Марія Станьчик, Марія Сосядович і Єва Станьчик.
Помер кн. Василь Острозький в Острозі і був похований у криптах Богоявленської церкви, ним же збудованої, але його внук, кн. Костянтин Іванович, переніс останки до Києво-Печерської лаври й поховав поруч з його батьком, преподобним Феодосієм (Федором).
Талановитий воєначальник Князь Іван Васильович Острозький
(? – 1466) –
Талановитий воєначальник, уславлений перемогами над татарами.
Старший син кн. Василя Красного, який отримав у спадщину Острог і продовжив лінію князів Острозьких.
Однією з вагоміших його перемог була в битві під Теребовлею на Поділлі в 1454 р., коли у полон було взято 9000 татар.
На Дубенщині кн. Іван Васильович володів маєтками Конюхи, Озеряни, Рапатів, які набув у 1463 р.
Молодший син кн. Івана, Костянтин, у 37 років став Великим литовським гетьманом, другою особою після Великого князя.
Захисник землі Волинської Князь Костянтин Іванович Острозький
(1460-1530) –
Неординарна особистість, найбагатший магнат Великого князівства Литовського і Корони Польської, Гетьман Великий литовський (1497 – 1500, 1507-1530 рр.), староста брацлавський, звенигородський і вінницький, маршалок землі Волинської і староста луцький, каштелян віленський і воєвода трокський; переможець у 60 битвах з турками, татарами, Москвою.