Я считаю, что нужно изучать деятельность России в 17 веке нужно и важно, потому что в это время, Россия проходит этап развития, наравне с Европой. В это время возникает ряд феноменов, нуждающихся в изучении и интерпретации: оправдание новизны в культуре, утверждение новых жанров в литературе (автобиография) и изобразительном искусстве (портрет), новшества в области художественной формы, трансформация старых мотивов и появление новых, изменение отношения к заимствованиям из западноевропейской культуры и к наследию античности, перемены в характере религиозного чувства, сильнейшим образом повлиявшие на культуру и искусство.
Объяснение:
Думаю, все хорошо описал, удачи выбери этот ответ лучшим :3
Територія Русі, що заселена була східними слов’янами, вірогідно, мала велику кількість язичницьких святилищ і священних місць
Объяснение:
Десятки святилищ, відкритих на сьогодні в різних регіонах східнослов’янського світу, доводять певну організацію культових місць та їхню різноманітність. Такі місця були як загального призначення – за наявності вівтаря, найчастіше зробленого з глини, підвищення (пагорб, штучно влаштоване городище), сліди у вигляді заглиблення – від дерев’яного чи кам’яного ідола (або й сам ідол), і нарешті спеціальні ями, заглиблення під вогнища, котрі оточували місце ритуалу. Про це свідчать топонімічні назви поселень "святих озер", "святих рощ", молитовників біля стодолі, що містять назви чи елементи язичницьких імен.
Згадуються вони і в деяких писемних джерелах, зокрема, в "Слові о законі і благодаті" митрополита Іларіона. Підтвердженням того "Добрий дуб", що міститься під Києвом на "Желярі", назва якого відбилася в найменуванні урочища, що згадувалося в літопису під 1169 роком.
Такі святилища відкриті в Шумську на Житомирщині, у Ржавинському лісі на Буковині, на горі Пластунка під Каневом, на Старокиївській горі. Вони розташовувалися на городищах і поселеннях (наприклад, у с. Городок на Поділлі). Аналогічні культові пам’ятки відомі й на північних землях. Найбільш вивченим є святилище поблизу Новгорода, на Перині ("пагорбі Перуна"); Деякі з цих пам’яток перебували в центрі окремих східнослов’янських земель і відігравали роль племінних язичницьких культових місць.
За дослідженням язичницької топоніміки, що були проведені Т. В. Сергіной, виявляється декілька тематичних груп. На першому місці стоять топоніми, що пов’язані з Волосом – Велесом. Це дає підставу вважати, що Велес був найбільш вшанованим богом серед слов’ян. Крім того, в топоніміці відображені і інші язичницькі сюжети: Ворожба, Ярилова, Ігрище тощо.
Я считаю, что нужно изучать деятельность России в 17 веке нужно и важно, потому что в это время, Россия проходит этап развития, наравне с Европой. В это время возникает ряд феноменов, нуждающихся в изучении и интерпретации: оправдание новизны в культуре, утверждение новых жанров в литературе (автобиография) и изобразительном искусстве (портрет), новшества в области художественной формы, трансформация старых мотивов и появление новых, изменение отношения к заимствованиям из западноевропейской культуры и к наследию античности, перемены в характере религиозного чувства, сильнейшим образом повлиявшие на культуру и искусство.
Объяснение:
Думаю, все хорошо описал, удачи выбери этот ответ лучшим :3Територія Русі, що заселена була східними слов’янами, вірогідно, мала велику кількість язичницьких святилищ і священних місць
Объяснение:
Десятки святилищ, відкритих на сьогодні в різних регіонах східнослов’янського світу, доводять певну організацію культових місць та їхню різноманітність. Такі місця були як загального призначення – за наявності вівтаря, найчастіше зробленого з глини, підвищення (пагорб, штучно влаштоване городище), сліди у вигляді заглиблення – від дерев’яного чи кам’яного ідола (або й сам ідол), і нарешті спеціальні ями, заглиблення під вогнища, котрі оточували місце ритуалу. Про це свідчать топонімічні назви поселень "святих озер", "святих рощ", молитовників біля стодолі, що містять назви чи елементи язичницьких імен.
Згадуються вони і в деяких писемних джерелах, зокрема, в "Слові о законі і благодаті" митрополита Іларіона. Підтвердженням того "Добрий дуб", що міститься під Києвом на "Желярі", назва якого відбилася в найменуванні урочища, що згадувалося в літопису під 1169 роком.
Такі святилища відкриті в Шумську на Житомирщині, у Ржавинському лісі на Буковині, на горі Пластунка під Каневом, на Старокиївській горі. Вони розташовувалися на городищах і поселеннях (наприклад, у с. Городок на Поділлі). Аналогічні культові пам’ятки відомі й на північних землях. Найбільш вивченим є святилище поблизу Новгорода, на Перині ("пагорбі Перуна"); Деякі з цих пам’яток перебували в центрі окремих східнослов’янських земель і відігравали роль племінних язичницьких культових місць.
За дослідженням язичницької топоніміки, що були проведені Т. В. Сергіной, виявляється декілька тематичних груп. На першому місці стоять топоніми, що пов’язані з Волосом – Велесом. Це дає підставу вважати, що Велес був найбільш вшанованим богом серед слов’ян. Крім того, в топоніміці відображені і інші язичницькі сюжети: Ворожба, Ярилова, Ігрище тощо.