Из всех его реализованных и оставшихся в эскизах исторических работ картина «Последний день Помпеи» была наиболее удачной, она пользовалась ни с чем не сравнимой популярностью. Замысел картины возник около 1827 г. , когда начал дымиться Везувий и вновь проснулся интерес к древней катастрофе города, погибшего в результате извержения Везувия и раскапываемого со второй половины XVIII в. Художник долго собирал материалы, стараясь быть исторически точным. Он ездил в Помпеи, зарисовывал пейзаж, предметы, найденные на раскопках, а также слепки с тел погибших, читал описание катастрофы Плиния Старшего.
В картине изумительным образом сочетаются протокольная точность и романтический пафос. На заднем плане картины грозно возвышается огнедышащий вулкан. Копоть и пепел засыпает несчастный город с его испуганными жителями. Рушатся здания, а вместе с ними рушится привычная жизнь людей, которые пытаются в бесполезном бегстве. Боль, страх и ужас отражаются на испуганных лицах, обращенных к небу в надежде на Но гибель неизбежна. Понимая это, матери в последний раз обнимают своих детей, влюбленные пытаются насладиться последним поцелуем, вдыхая последний глоток жизни.
Характерно, что в этот мир классических образов, навеянных античной скульптурой, Брюллов привносит оттенок реализма: многие персонажи картины написаны с натуры. Среди этих персонажей выделяется автопортрет самого Брюллова, изобразившего себя в виде помпеянского художника, который из города, уносит и ящик с кистями и красками. В облике одной из женщин можно также узнать Ю. Самойлову – возлюбленную художника.
ответ: Напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. Шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. З них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
А як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на бал! А ще краще - проїхатися в кареті, як Попелюшка! Тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
У середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розповідають один одному казки на дахах. А ще в Середньовіччі були дуже гарні костюми. Дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли. А сучасна одяг здалася б бідній навіть селянинові.
Зараз не побачиш і справжнього лицаря. А раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх дам серця. Кажуть, їх обладунки могли важити цілих 50 кілограмів. Отже, чоловіки були набагато сильніше, ніж зараз. Я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. Лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі, тому що його можуть убити.
Єдине, що мені не подобається в середньовічних містах - це публічні страти на площах! Людині відрубували голову, а для людей це була розвага. Це здається мені неправильним, адже кара могли побачити діти.
А взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. Не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. А в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. Вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. У замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що привезли мисливці. А в баштах жили приведення, лякаючи ночами всіх мешканців. Я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
Мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. А краще - пожити в замку! Носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в балах, скакати на коні, їздити на полювання. Може бути, мені вдалося побачити цей привид. Але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. А нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.
Из всех его реализованных и оставшихся в эскизах исторических работ картина «Последний день Помпеи» была наиболее удачной, она пользовалась ни с чем не сравнимой популярностью. Замысел картины возник около 1827 г. , когда начал дымиться Везувий и вновь проснулся интерес к древней катастрофе города, погибшего в результате извержения Везувия и раскапываемого со второй половины XVIII в. Художник долго собирал материалы, стараясь быть исторически точным. Он ездил в Помпеи, зарисовывал пейзаж, предметы, найденные на раскопках, а также слепки с тел погибших, читал описание катастрофы Плиния Старшего.
В картине изумительным образом сочетаются протокольная точность и романтический пафос. На заднем плане картины грозно возвышается огнедышащий вулкан. Копоть и пепел засыпает несчастный город с его испуганными жителями. Рушатся здания, а вместе с ними рушится привычная жизнь людей, которые пытаются в бесполезном бегстве. Боль, страх и ужас отражаются на испуганных лицах, обращенных к небу в надежде на Но гибель неизбежна. Понимая это, матери в последний раз обнимают своих детей, влюбленные пытаются насладиться последним поцелуем, вдыхая последний глоток жизни.
Характерно, что в этот мир классических образов, навеянных античной скульптурой, Брюллов привносит оттенок реализма: многие персонажи картины написаны с натуры. Среди этих персонажей выделяется автопортрет самого Брюллова, изобразившего себя в виде помпеянского художника, который из города, уносит и ящик с кистями и красками. В облике одной из женщин можно также узнать Ю. Самойлову – возлюбленную художника.
Объяснение:
ответ: Напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. Шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. З них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
А як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на бал! А ще краще - проїхатися в кареті, як Попелюшка! Тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
У середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розповідають один одному казки на дахах. А ще в Середньовіччі були дуже гарні костюми. Дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли. А сучасна одяг здалася б бідній навіть селянинові.
Зараз не побачиш і справжнього лицаря. А раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх дам серця. Кажуть, їх обладунки могли важити цілих 50 кілограмів. Отже, чоловіки були набагато сильніше, ніж зараз. Я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. Лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі, тому що його можуть убити.
Єдине, що мені не подобається в середньовічних містах - це публічні страти на площах! Людині відрубували голову, а для людей це була розвага. Це здається мені неправильним, адже кара могли побачити діти.
А взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. Не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. А в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. Вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. У замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що привезли мисливці. А в баштах жили приведення, лякаючи ночами всіх мешканців. Я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
Мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. А краще - пожити в замку! Носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в балах, скакати на коні, їздити на полювання. Може бути, мені вдалося побачити цей привид. Але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. А нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.