ОЧЕНЬ Импортозамещающая индустриализация в странах Латинской Америки. Наиболее экономически развитые страны, достижения, проблемы, последствия. (можно штук 2-3)
Іншим важливим джерелом опозиції, скрушним Рішельє з властивою йому рішучістю, була меншина гугенотів (протестантська). Примирливий Нантський едикт Генріха IV від 1598 року гарантував гугенотам повну свободу совісті й відносну свободу богослужіння. Він залишав за ними велике число укріплених міст — в основному на півдні і південному заході Франції. Рішельє убачав у цій незалежності загрозу державі, особливо під час війни. Гугеноти були державою в державі, вони мали сильних прихильників в містах і могутній військовий потенціал. Кардинал волів не доводити ситуацію до кризи, проте фанатизм гугенотів підігрівався Англією, вічною суперницею Франції. Участь, прийнята гугенотами в 1627 році в нападі англійців з моря на узбережжі Франції, стала для уряду сигналом до початку дій (див. Англо-французька війна (1627 — 1629)). До січня 1628 року була обложена фортеця Ла-рошель — опорний пункт протестантів на березі Біськайської затоки.
Ала́ны (др. -греч. Ἀλανοί, лат. Alani, Halani) — кочевые ираноязычные племена скифо-сарматского происхождения, в письменных источниках упоминаются с I века н. э. — времени их появления в Приазовье и Предкавказье. Часть аланов с конца IV века приняла участие в Великом переселении народов, в то время как оставшиеся перешли к оседлости на территориях, прилегающих к предгорьям Кавказа. Племенной союз аланов стал основой объединения аланских и местных кавказских племён, известного под названием Алания, и образования в центральном Предкавказье раннефеодального государства, просуществовавшего до татаро-монгольского нашествия. Роксоланы (roxolani или rexolani; "русые аланы" или "цари аланов") - авангардные княжения мощного античного полиэтноса аланов, с которым или в составе которого взаимодействовали аорсы, савары-северы и другие народы. Известны с II - III вв. до н.э. В начале эры цари роксоланов брали у низовий Дуная дань с императоров Рима
Іншим важливим джерелом опозиції, скрушним Рішельє з властивою йому рішучістю, була меншина гугенотів (протестантська). Примирливий Нантський едикт Генріха IV від 1598 року гарантував гугенотам повну свободу совісті й відносну свободу богослужіння. Він залишав за ними велике число укріплених міст — в основному на півдні і південному заході Франції. Рішельє убачав у цій незалежності загрозу державі, особливо під час війни. Гугеноти були державою в державі, вони мали сильних прихильників в містах і могутній військовий потенціал. Кардинал волів не доводити ситуацію до кризи, проте фанатизм гугенотів підігрівався Англією, вічною суперницею Франції. Участь, прийнята гугенотами в 1627 році в нападі англійців з моря на узбережжі Франції, стала для уряду сигналом до початку дій (див. Англо-французька війна (1627 — 1629)). До січня 1628 року була обложена фортеця Ла-рошель — опорний пункт протестантів на березі Біськайської затоки.
Часть аланов с конца IV века приняла участие в Великом переселении народов, в то время как оставшиеся перешли к оседлости на территориях, прилегающих к предгорьям Кавказа. Племенной союз аланов стал основой объединения аланских и местных кавказских племён, известного под названием Алания, и образования в центральном Предкавказье раннефеодального государства, просуществовавшего до татаро-монгольского нашествия.
Роксоланы (roxolani или rexolani; "русые аланы" или "цари аланов") - авангардные княжения мощного античного полиэтноса аланов, с которым или в составе которого взаимодействовали аорсы, савары-северы и другие народы. Известны с II - III вв. до н.э. В начале эры цари роксоланов брали у низовий Дуная дань с императоров Рима