Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР 25 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неєвропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад російської імперії на декілька десятиліть[1].
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Философские взгляды Маркса по сути своей антропоцентричны, так как его интересуют, прежде всего, проблемы сущности человека и условий его существования в обществе.
Благодаря его учению общество получило новый “толчок” в своем развитии:
1. марксизм внёс ряд изменений в роли масс в политике и позволил сформировать современное представление о мире.
2. Общество перестало делиться на бедных и богатых, перестал эксплуатироваться труд и пропал нео-колониализм. Ленин смог создать справедливое и равное безклассовое общество под диктатурой пролетариата.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР 25 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неєвропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад російської імперії на декілька десятиліть[1].
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Благодаря его учению общество получило новый “толчок” в своем развитии:
1. марксизм внёс ряд изменений в роли масс в политике и позволил сформировать современное представление о мире.
2. Общество перестало делиться на бедных и богатых, перестал эксплуатироваться труд и пропал нео-колониализм. Ленин смог создать справедливое и равное безклассовое общество под диктатурой пролетариата.