Третя дочка Ярослава, Анастасія, вийшла за короля угорського Андрея І, відкривши таким чином русичам вихід до Угорщини. Троє синів Ярослава також були одружені із європейськими принцесами, а син Всеволод навіть був зятем Візантійському імператору.
У середньовічній Європі ознакою престижу й могутності династії була готовність інших провідних династій вступити з нею у шлюбні зв’язки. Тому престиж Ярослава і справді був великим. Завдяки цим зв’язкам і грамотно провадженій мирній зовнішній політиці Русь розквітала, маючи можливість вести торгівлю з Візантією, Польщею, Німеччиною, з державами Кавказу і Сходу.
Проте гучна слава Ярослава спиралася передусім на досягнення у внутрішній політиці. Завдяки його підтримці швидко зростала церква. Засновувалися монастирі, які перетворювалися на осередки культури, населення ставало дедалі урбанізованішим та освіченішим. особливо уславився князь будівництвом церков. За часів його правління "золотоверхий" Київ ряснів понад 400 церквами. Свідченням княжої турботи про церкву стало те, що у 1051 р. він уперше призначив митрополитом київським русина Іларіона. Деякі історики розглядають це як заперечення Києвом церковної зверхності Константинополя. Проте, визнаючи факт вражаючого розвитку руської церкви, більшість учених стверджують, що патріарх константинопольській усе ж зберігав верховенство над київським митрополитом.
І нарешті, блискуче і щасливе правління Ярослава залишило Україні пам’ятку, достойну великого монарха. Ярослав, котрого розвали Мудрим саме за цей здобуток, вперше за історію Русі звів загальноприйняті у ті часи закони у єдину "Руську правду", яка стала правовим кодексом усієї країни.
Так, у перших п’ятьох статтях Ярославового закону вказуються різні обставини убивства, і відповідно до цього вказується міра покарання за злочин. Наприклад, родичі убитого могли у відповідь покарати убивцю смертю або ж стягнути з нього певну суму грошей, що встановлювалася відповідно до соціального статусу убитого. Загалом же Ярославові закони визначали особливу пеню за будь-які насильницькі дії, а також за різні види крадіжок. Варто відмітити, що визначені у законі суми для тогочасного пересічного жителя були достатньо високими і такий підхід до суддівства у ті часи був досить дієвим.
Окремий блок статей із Закону, присвячених порушенню законів проти рабів та вільних найманих працівників, і досі привертає велику увагу, оскільки спрямований саме на захист прав останніх.
Усі закони "Руської правди" Ярослава і досі викликають подив і захоплення. Написані у глибокому середньовіччі, вони торкалися усіх сфер життя громадян: вони регулювали і відносини боржників та кредиторів, і сімейне право, і спадкове, де головний акцент робився на захисті прав жінок та дітей.
.
До того ж над руськими кордонами знову нависла давня загроза зі степу, щоб цього разу довго терзати Русь. Кочові племена половців, могутніших за печенігів, учинили ряд нападів, небезпечно близько підходячи до Києва і унеможливлюючи рух торговельних караванів по Дніпру. Вина за деякі з цих наскоків лежала на самих князях: неспроможні власним коштом зібрати достатньо сильне військо, чимало молодих князів, позбавлених права спадкоємства в системі ротації влади, в боротьбі з суперниками кликали собі на до половців. Занурена у міжусобні чвари та підкошена внутрішніми війнами, Русь швидко почала занепадати.
Русь на вершині культурного злету
За часів Ярослава Київська Русь переживає не лише політичний та економічний, але й надзвичайно бурхливий культурний злет.
У 1037-му (за іншими джерелами – 1017-му) році після славетної та нелегкої перемоги на печенігами і в пам’ять цієї знаменної події великий князь наказує закласти на місці битви виняткової краси собор та, розширивши кордони Києва, обносить його камінними стінами; на зразок Константинополя, він називає їх головні ворота Золотими, а новий собор – святою Софією Митрополитською, прикрасивши її щедро золотом, сріблом, муснією та дорогоцінним інвентарем. Митрополитом у соборі було призначено Феопемпта – ймовірно, грека, - котрий, за писанням Нестора, у 1039-му році знову освятив храм Богоматері, збудований Володимиром і пошкоджений великою київською пожежею 1017-го року.
Софіївський собор був громадсько-політичним, культурним осередком Київської держави, головним митрополичим храмом. У Софіївському соборі збереглося і донині понад 250 квадратних метрів чудової мозаїки із кольорового каменю та смальти, яка вражає переливами барв, сяянням золота, налічує аж 177 відтінків. Стіни й стовпи собору розписані прекрасними фресками.
Революция в Англии. Путь к парламентской монархии.
Республика в Англии
1649 год – свержение монархии и установление республики в Англии, в ходе чего законодательная власть перешла к парламенту (состоял только из палаты общин), а исполнительная власть – государственному совету, возглавляемому Оливером Кромвелем.
Переход к республике никак не изменил жизнь общества. Торговля и производство были остановлены, выросла безработица, обещания не были выполнены, если они не касались улучшения жизни богатых. Так, назрел новый конфликт, который вылился в восстание левеллеров (требовали уравнения в правах всех жителей Англии). Восстание было подавлено.
Движение диггеров
Весна 1649 года – появились диггеры, которые хотели улучшить положение крестьян. Движение возглавлял Джерард Уинстенли, который написал программу с требованиями создания внеклассового общества, отмены частной собственности и денег, стирания границ между богатыми и бедными, превращение копигольдов во фригольды.
Они засевали незанятые земли. И хотели по итогам осуществить перераспределение земли.
Война с Ирландией и Шотландией.
1649-1652 годы – война в Ирландии. Отобранные ирланские земли стали собственностью офицеров, представителей крупной буржуазии.
1650-1651 – война с Шотландией.
Установление протектората Кромвеля
Из-за недовольства политики парламента был издан «Навигационный акт», который разрешал ввоз товаров в Англию на английских кораблях. Кромвель разогнал парламент, чтобы избежать восстания.
1653 год - Государственный совет принимает Конституцию – «Орудие управления» (теперь страной управляет лорд-протектор, ему и парламенту принадлежит законодательная власть, ему и Гос Совету принадлежит исполнительная влатсь, в парламентских выборах могут участвовать только крупная буржуазия и джентри, у католиков не было избирательного права).
1656 год – собран Парламент, в котором больше было сторонников монархии.
После смерти Кромвеля возник во о правителе.
После прибытия Карла 2 в Лондон начался период реставрации Стюартов. И он занял трон на условиях: не преследовать участников революции, провозгласить свободу вероисповедания, сохранить собственность, полученную во время революции.
В итоге, парламент разделился на тори (за нерушимость королевских прав) и виги (требовали перемен).
После смерти Карла 2 королем стал Яков 2. А после началась Славная революция, когда тори и виги объедились, трон занял Вильгельм Оранский.
1689 год – принятие «Билля о правах» парламентом с ограничением прав короля.
Третя дочка Ярослава, Анастасія, вийшла за короля угорського Андрея І, відкривши таким чином русичам вихід до Угорщини. Троє синів Ярослава також були одружені із європейськими принцесами, а син Всеволод навіть був зятем Візантійському імператору.
У середньовічній Європі ознакою престижу й могутності династії була готовність інших провідних династій вступити з нею у шлюбні зв’язки. Тому престиж Ярослава і справді був великим. Завдяки цим зв’язкам і грамотно провадженій мирній зовнішній політиці Русь розквітала, маючи можливість вести торгівлю з Візантією, Польщею, Німеччиною, з державами Кавказу і Сходу.
Проте гучна слава Ярослава спиралася передусім на досягнення у внутрішній політиці. Завдяки його підтримці швидко зростала церква. Засновувалися монастирі, які перетворювалися на осередки культури, населення ставало дедалі урбанізованішим та освіченішим. особливо уславився князь будівництвом церков. За часів його правління "золотоверхий" Київ ряснів понад 400 церквами. Свідченням княжої турботи про церкву стало те, що у 1051 р. він уперше призначив митрополитом київським русина Іларіона. Деякі історики розглядають це як заперечення Києвом церковної зверхності Константинополя. Проте, визнаючи факт вражаючого розвитку руської церкви, більшість учених стверджують, що патріарх константинопольській усе ж зберігав верховенство над київським митрополитом.
І нарешті, блискуче і щасливе правління Ярослава залишило Україні пам’ятку, достойну великого монарха. Ярослав, котрого розвали Мудрим саме за цей здобуток, вперше за історію Русі звів загальноприйняті у ті часи закони у єдину "Руську правду", яка стала правовим кодексом усієї країни.
Так, у перших п’ятьох статтях Ярославового закону вказуються різні обставини убивства, і відповідно до цього вказується міра покарання за злочин. Наприклад, родичі убитого могли у відповідь покарати убивцю смертю або ж стягнути з нього певну суму грошей, що встановлювалася відповідно до соціального статусу убитого. Загалом же Ярославові закони визначали особливу пеню за будь-які насильницькі дії, а також за різні види крадіжок. Варто відмітити, що визначені у законі суми для тогочасного пересічного жителя були достатньо високими і такий підхід до суддівства у ті часи був досить дієвим.
Окремий блок статей із Закону, присвячених порушенню законів проти рабів та вільних найманих працівників, і досі привертає велику увагу, оскільки спрямований саме на захист прав останніх.
Усі закони "Руської правди" Ярослава і досі викликають подив і захоплення. Написані у глибокому середньовіччі, вони торкалися усіх сфер життя громадян: вони регулювали і відносини боржників та кредиторів, і сімейне право, і спадкове, де головний акцент робився на захисті прав жінок та дітей.
.
До того ж над руськими кордонами знову нависла давня загроза зі степу, щоб цього разу довго терзати Русь. Кочові племена половців, могутніших за печенігів, учинили ряд нападів, небезпечно близько підходячи до Києва і унеможливлюючи рух торговельних караванів по Дніпру. Вина за деякі з цих наскоків лежала на самих князях: неспроможні власним коштом зібрати достатньо сильне військо, чимало молодих князів, позбавлених права спадкоємства в системі ротації влади, в боротьбі з суперниками кликали собі на до половців. Занурена у міжусобні чвари та підкошена внутрішніми війнами, Русь швидко почала занепадати.
Русь на вершині культурного злету
За часів Ярослава Київська Русь переживає не лише політичний та економічний, але й надзвичайно бурхливий культурний злет.
У 1037-му (за іншими джерелами – 1017-му) році після славетної та нелегкої перемоги на печенігами і в пам’ять цієї знаменної події великий князь наказує закласти на місці битви виняткової краси собор та, розширивши кордони Києва, обносить його камінними стінами; на зразок Константинополя, він називає їх головні ворота Золотими, а новий собор – святою Софією Митрополитською, прикрасивши її щедро золотом, сріблом, муснією та дорогоцінним інвентарем. Митрополитом у соборі було призначено Феопемпта – ймовірно, грека, - котрий, за писанням Нестора, у 1039-му році знову освятив храм Богоматері, збудований Володимиром і пошкоджений великою київською пожежею 1017-го року.
Софіївський собор був громадсько-політичним, культурним осередком Київської держави, головним митрополичим храмом. У Софіївському соборі збереглося і донині понад 250 квадратних метрів чудової мозаїки із кольорового каменю та смальти, яка вражає переливами барв, сяянням золота, налічує аж 177 відтінків. Стіни й стовпи собору розписані прекрасними фресками.
Революция в Англии. Путь к парламентской монархии.
Республика в Англии
1649 год – свержение монархии и установление республики в Англии, в ходе чего законодательная власть перешла к парламенту (состоял только из палаты общин), а исполнительная власть – государственному совету, возглавляемому Оливером Кромвелем.
Переход к республике никак не изменил жизнь общества. Торговля и производство были остановлены, выросла безработица, обещания не были выполнены, если они не касались улучшения жизни богатых. Так, назрел новый конфликт, который вылился в восстание левеллеров (требовали уравнения в правах всех жителей Англии). Восстание было подавлено.
Движение диггеров
Весна 1649 года – появились диггеры, которые хотели улучшить положение крестьян. Движение возглавлял Джерард Уинстенли, который написал программу с требованиями создания внеклассового общества, отмены частной собственности и денег, стирания границ между богатыми и бедными, превращение копигольдов во фригольды.
Они засевали незанятые земли. И хотели по итогам осуществить перераспределение земли.
Война с Ирландией и Шотландией.
1649-1652 годы – война в Ирландии. Отобранные ирланские земли стали собственностью офицеров, представителей крупной буржуазии.
1650-1651 – война с Шотландией.
Установление протектората Кромвеля
Из-за недовольства политики парламента был издан «Навигационный акт», который разрешал ввоз товаров в Англию на английских кораблях. Кромвель разогнал парламент, чтобы избежать восстания.
1653 год - Государственный совет принимает Конституцию – «Орудие управления» (теперь страной управляет лорд-протектор, ему и парламенту принадлежит законодательная власть, ему и Гос Совету принадлежит исполнительная влатсь, в парламентских выборах могут участвовать только крупная буржуазия и джентри, у католиков не было избирательного права).
1656 год – собран Парламент, в котором больше было сторонников монархии.
После смерти Кромвеля возник во о правителе.
После прибытия Карла 2 в Лондон начался период реставрации Стюартов. И он занял трон на условиях: не преследовать участников революции, провозгласить свободу вероисповедания, сохранить собственность, полученную во время революции.
В итоге, парламент разделился на тори (за нерушимость королевских прав) и виги (требовали перемен).
После смерти Карла 2 королем стал Яков 2. А после началась Славная революция, когда тори и виги объедились, трон занял Вильгельм Оранский.
1689 год – принятие «Билля о правах» парламентом с ограничением прав короля.
Подробнее - на -
Объяснение: