Зміни в досить стійкій зовнішньополітичній орієнтації гетьмана Мазепи розпочалися після початку невигідної для козацької України Північної війни (1700 р.). 1706–1707 рр. датуються перші обережні спроби переговорів зі Станіславом Лещинським та, ймовірно, Карлом XII через посередників з метою отримання гарантій для козацької України у випадку перемоги шведів у Північній війні.
Тобто , що його на це підштовхнуло , І.Мазепа мріяв вивести Гетьманщину з-під влади царя Петра | , бо козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Тому невпевненість у майбутньому примушувала гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. І у 1706р. І. Мазепа завдяки посередництву польського короля розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом ХІІ.
До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).
Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.
З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.
Тобто , що його на це підштовхнуло , І.Мазепа мріяв вивести Гетьманщину з-під влади царя Петра | , бо козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Тому невпевненість у майбутньому примушувала гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. І у 1706р. І. Мазепа завдяки посередництву польського короля розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом ХІІ.
До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).
Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.
З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.