Охарактеризуйте систему управления Казахстана в XIX веке. Автор реформ Система управления Ступени управления Кто управлял? Как и на сколько лет избирались? Генерал- губернаторства Область Округ Волость Ауыл
Ибрай Алтынсарин (каз. Ыбырай Алтынсарин) (20 октября (1 ноября) 1841, Аракарагайская волость,Николаевский уезд, Тургайская область, Российская империя — 17 июля (29 июля) 1889) — казахскийпедагог-просветитель, писатель, фольклорист, общественный деятель, учёный-этнограф. Автор казахских учебников: «Киргизская хрестоматия» (1879; 2 изд., 1906) и «Начальное руководство к обучению казахов русскому языку» (1879), автор басен и рассказов, а также переводов Л. Н. Толстого,И. А. Крылова.
Создавал варианты алфавита на основе русской графики для записи казахских текстов.
Алтынсарин положил начало светскому образованию казахского народа. Открыл четыре двухклассных центральных русско—казахских училища, одно ремесленное училище, первое в Казахстане женское училище[1], пять волостных школ, два училища для детей русских поселян. А также учительскую школу в Троицке, немного позже она была переведена в Оренбург.
Родился 20 октября (1 ноября, по новому стилю) 1841 года в Аракарагайской волости Николаевского уезда Тургайской области.
Рано лишившись отца, воспитывался в семье деда, известного бия, Балгожи Жанбуршина.
В 1850 году был определён в школу — интернат при Оренбургской пограничной комиссии. Окончил её в 1857 году с золотой медалью. Затем в течение трёх лет работал писарем у своего деда Балгожи — управляющего узунскимродом племени кипчаков, войскового старшины Оренбургской комиссии.
Некоторое время Алтынсарин работал переводчиком вОренбургском областном правлении, где познакомился сИльминским Н. И.
В 1860 году областное правление поручило ему открыть школу для казахских детей в городе Тургай, в которой он назначался учителем русского языка.
В 1861 году он получил должность учителя Тургайской школы.
В 1864 открыл первую народную школу.
Алтынсарину было присвоен чин статского советника. Некоторое время И. Алтынсарин работал также в Тургайском уездном управлении в качестве делопроизводителя, исполнял обязанности старшего уездного начальника, временно — уездного судьи.
С 1879 и до конца жизни — инспектор казахских школ вТургайской области.
В 1883 году Алтынсарин переехал в Николаевский (Кустанайский) уезд. Он построил дом в трёх километрах от города Кустаная, на сгибе реки Тобол, на островке, где имелось небольшое озеро, получившее впоследствии название «Инспекторское». Там Ибрай Алтынсарин жил и работал до самой смерти.
Алтынсарину было присвоено звание статского советника.
Умер 17 июля (29 июля) 1889 года, похоронен недалеко от своего дома на берегу Тобола рядом с могилой отца.
24 серпня Україна відзначатиме найбільше державне свято – 30-річчя незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.
Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.
Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності держави.
Згідно з Указом Президента України від 21 жовтня 2020 року № 459 “Про відзначення 30-ї річниці незалежності України”, враховуючи історичне значення проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України, до річниці цієї визначної події у столиці та усіх областях відбудеться низка урочистих, інформаційних, мистецьких заходів.
Український інститут національної пам’яті з цієї нагоди підготував відповідні тематичні інформаційні матеріали.
Гасло цьогорічного відзначення річниці незалежності України: “Ти у мене єдина”.
Візуальною символікою 30-ї річниці Незалежності України вважається квітка у національних кольорах, розроблена Міністерством культури та інформаційної політики України (айдентика): https://mkip.gov.ua/news/5518.html.
Ключові повідомлення
24 серпня 1991 року відбулося відновлення державної незалежності України, що увінчало тривалий шлях нашого народу до самостійності. В основу відзначення 30-ї річниці ми закладаємо ідею тяглості та спадкоємності державотворчих традицій України.
Проголошення незалежності – логічне завершення українського державотворення. Відзначаючи 30-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України, ми говоримо про тисячолітню історію нашої державності. Слід вшанувати всі попередні етапи – Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике Князівство Литовське, Українську козацьку державу, українські державні утворення початку ХХ століття. Від них сучасна Україна успадкувала традиції державності.
Вперше у ХХ столітті Україна незалежність проголосила 22 січня 1918 року. Після того ми декілька разів втрачали волю через зовнішню агресію та внутрішні чвари. Тому маємо вчитися на помилках попередників і пам’ятати, що національна єдність є обов’язковою умовою збереження державності. Наша сила в соборності, в здатності знаходити спільну мову і спільно протистояти ворожим силам.
Відновлення незалежності України у 1991 році відіграло вирішальну роль у розвалі СРСР та ліквідації комуністичної імперії.
Століття бездержавності коштували нашому народові неймовірних жертв. Лише у ХХ столітті внаслідок Голодомору, Голокосту, державного терору, депортацій та воєн загинули мільйони українців. Маємо пам’ятати, що лише сильна власна держава є гарантією неповторення подібних трагедій.
Незалежність для українців – це передусім нові можливості та торжество прав людини.
Боротьба за незалежність триває й нині. Українці змушені захищати від агресії територіальну цілісність і суверенітет своєї держави. Це боротьба не лише за людей і територію, а й за право бути собою, самим вирішувати, як жити і яке майбутнє обирати.
Сильна та вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужні збройні сили – це те, що гарантує всім українцям гідне майбутнє.
30-річчя незалежної України – чудова нагода для добрих справ заради рідної країни: створювати об’єкти інфраструктури і публічні простори, парки, сквери, музеї, театри, розпочинати соціальні та мистецькі проєкти й започатковувати різноманітні ініціативи, направлені на спільне
Ибрай Алтынсарин (каз. Ыбырай Алтынсарин) (20 октября (1 ноября) 1841, Аракарагайская волость,Николаевский уезд, Тургайская область, Российская империя — 17 июля (29 июля) 1889) — казахскийпедагог-просветитель, писатель, фольклорист, общественный деятель, учёный-этнограф. Автор казахских учебников: «Киргизская хрестоматия» (1879; 2 изд., 1906) и «Начальное руководство к обучению казахов русскому языку» (1879), автор басен и рассказов, а также переводов Л. Н. Толстого,И. А. Крылова.
Создавал варианты алфавита на основе русской графики для записи казахских текстов.
Алтынсарин положил начало светскому образованию казахского народа. Открыл четыре двухклассных центральных русско—казахских училища, одно ремесленное училище, первое в Казахстане женское училище[1], пять волостных школ, два училища для детей русских поселян. А также учительскую школу в Троицке, немного позже она была переведена в Оренбург.
Родился 20 октября (1 ноября, по новому стилю) 1841 года в Аракарагайской волости Николаевского уезда Тургайской области.
Рано лишившись отца, воспитывался в семье деда, известного бия, Балгожи Жанбуршина.
В 1850 году был определён в школу — интернат при Оренбургской пограничной комиссии. Окончил её в 1857 году с золотой медалью. Затем в течение трёх лет работал писарем у своего деда Балгожи — управляющего узунскимродом племени кипчаков, войскового старшины Оренбургской комиссии.
Некоторое время Алтынсарин работал переводчиком вОренбургском областном правлении, где познакомился сИльминским Н. И.
В 1860 году областное правление поручило ему открыть школу для казахских детей в городе Тургай, в которой он назначался учителем русского языка.
В 1861 году он получил должность учителя Тургайской школы.
В 1864 открыл первую народную школу.
Алтынсарину было присвоен чин статского советника. Некоторое время И. Алтынсарин работал также в Тургайском уездном управлении в качестве делопроизводителя, исполнял обязанности старшего уездного начальника, временно — уездного судьи.
С 1879 и до конца жизни — инспектор казахских школ вТургайской области.
В 1883 году Алтынсарин переехал в Николаевский (Кустанайский) уезд. Он построил дом в трёх километрах от города Кустаная, на сгибе реки Тобол, на островке, где имелось небольшое озеро, получившее впоследствии название «Инспекторское». Там Ибрай Алтынсарин жил и работал до самой смерти.
Алтынсарину было присвоено звание статского советника.
Умер 17 июля (29 июля) 1889 года, похоронен недалеко от своего дома на берегу Тобола рядом с могилой отца.
Объяснение:
Объяснение:
24 серпня Україна відзначатиме найбільше державне свято – 30-річчя незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.
Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.
Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності держави.
Згідно з Указом Президента України від 21 жовтня 2020 року № 459 “Про відзначення 30-ї річниці незалежності України”, враховуючи історичне значення проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України, до річниці цієї визначної події у столиці та усіх областях відбудеться низка урочистих, інформаційних, мистецьких заходів.
Український інститут національної пам’яті з цієї нагоди підготував відповідні тематичні інформаційні матеріали.
Гасло цьогорічного відзначення річниці незалежності України: “Ти у мене єдина”.
Візуальною символікою 30-ї річниці Незалежності України вважається квітка у національних кольорах, розроблена Міністерством культури та інформаційної політики України (айдентика): https://mkip.gov.ua/news/5518.html.
Ключові повідомлення
24 серпня 1991 року відбулося відновлення державної незалежності України, що увінчало тривалий шлях нашого народу до самостійності. В основу відзначення 30-ї річниці ми закладаємо ідею тяглості та спадкоємності державотворчих традицій України.
Проголошення незалежності – логічне завершення українського державотворення. Відзначаючи 30-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України, ми говоримо про тисячолітню історію нашої державності. Слід вшанувати всі попередні етапи – Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике Князівство Литовське, Українську козацьку державу, українські державні утворення початку ХХ століття. Від них сучасна Україна успадкувала традиції державності.
Вперше у ХХ столітті Україна незалежність проголосила 22 січня 1918 року. Після того ми декілька разів втрачали волю через зовнішню агресію та внутрішні чвари. Тому маємо вчитися на помилках попередників і пам’ятати, що національна єдність є обов’язковою умовою збереження державності. Наша сила в соборності, в здатності знаходити спільну мову і спільно протистояти ворожим силам.
Відновлення незалежності України у 1991 році відіграло вирішальну роль у розвалі СРСР та ліквідації комуністичної імперії.
Століття бездержавності коштували нашому народові неймовірних жертв. Лише у ХХ столітті внаслідок Голодомору, Голокосту, державного терору, депортацій та воєн загинули мільйони українців. Маємо пам’ятати, що лише сильна власна держава є гарантією неповторення подібних трагедій.
Незалежність для українців – це передусім нові можливості та торжество прав людини.
Боротьба за незалежність триває й нині. Українці змушені захищати від агресії територіальну цілісність і суверенітет своєї держави. Це боротьба не лише за людей і територію, а й за право бути собою, самим вирішувати, як жити і яке майбутнє обирати.
Сильна та вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужні збройні сили – це те, що гарантує всім українцям гідне майбутнє.
30-річчя незалежної України – чудова нагода для добрих справ заради рідної країни: створювати об’єкти інфраструктури і публічні простори, парки, сквери, музеї, театри, розпочинати соціальні та мистецькі проєкти й започатковувати різноманітні ініціативи, направлені на спільне