Нова культурна парадигма виникла внаслідок кардинальних змін суспільних відносин в Європі. Особливе значення в становленні Відродження мало падіння Візантійської держави й втекли в Європу візантійці, які взяли з собою свої бібліотеки і твори мистецтва, що містили безліч античних джерел, невідомих середньовічній Європі, а також були носіями античної культури, у Візантії ніколи не забывавшейся. Так, під враженням від виступу візантійського лектора, Козімо Медічі заснував Академію Платона у Флоренції. Зростання міст-республік призвела до зростання впливу станів, які не брали участь у феодальних відносинах: майстрів та ремісників, торговців, банкірів. Усім їм була притаманна ієрархічна система цінностей, створена середньовічної, в чому церковною культурою, і її аскетичний, смиренний дух. Це призвело до появи гуманізму — суспільно-філософського руху, що розглядав людини, його особистість, його свободу, його активну, творчу діяльність як вищу цінність і критерій оцінки суспільних інститутів. У містах стали виникати світські центри науки і мистецтва, діяльність яких перебувала поза контролем церкви. Новий світогляд звернулося до античності, вбачаючи в ній приклад гуманістичних, неаскетичных відносин. Винахід у середині XV століття книгодрукування зіграло величезну роль у поширенні античної спадщини і нових поглядів по всій Європі. Відродження виникло в Італії, де перші його ознаки були помітні ще в XIII і XIV століттях (діяльності сімейства Тоні Парамони, Пізано, Джотто, Орканья та ін), але воно твердо встановився лише з 20-х років XV століття. У Франції, Німеччині та інших країнах цей рух розпочався значно пізніше. До кінця XV століття воно досягло свого найвищого розквіту. У XVI столітті назріває криза ідей Відродження, наслідком чого є виникнення маньєризму і бароко.
Особливе значення в становленні Відродження мало падіння Візантійської держави й втекли в Європу візантійці, які взяли з собою свої бібліотеки і твори мистецтва, що містили безліч античних джерел, невідомих середньовічній Європі, а також були носіями античної культури, у Візантії ніколи не забывавшейся. Так, під враженням від виступу візантійського лектора, Козімо Медічі заснував Академію Платона у Флоренції.
Зростання міст-республік призвела до зростання впливу станів, які не брали участь у феодальних відносинах: майстрів та ремісників, торговців, банкірів. Усім їм була притаманна ієрархічна система цінностей, створена середньовічної, в чому церковною культурою, і її аскетичний, смиренний дух. Це призвело до появи гуманізму — суспільно-філософського руху, що розглядав людини, його особистість, його свободу, його активну, творчу діяльність як вищу цінність і критерій оцінки суспільних інститутів.
У містах стали виникати світські центри науки і мистецтва, діяльність яких перебувала поза контролем церкви. Новий світогляд звернулося до античності, вбачаючи в ній приклад гуманістичних, неаскетичных відносин. Винахід у середині XV століття книгодрукування зіграло величезну роль у поширенні античної спадщини і нових поглядів по всій Європі.
Відродження виникло в Італії, де перші його ознаки були помітні ще в XIII і XIV століттях (діяльності сімейства Тоні Парамони, Пізано, Джотто, Орканья та ін), але воно твердо встановився лише з 20-х років XV століття. У Франції, Німеччині та інших країнах цей рух розпочався значно пізніше. До кінця XV століття воно досягло свого найвищого розквіту. У XVI столітті назріває криза ідей Відродження, наслідком чого є виникнення маньєризму і бароко.