Городе́льська унія 1413 — угода між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городло, що на річці Західний Буг. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також унормування Привілеїв шляхетських та зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.
Угода підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 року, задекларувала повторне об'єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського в одну державу «на вічні часи» перед лицем воєн та загрози з боку нім. хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів». За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві, а за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польського короля) титул Великого князя литовського.
Було визначено також принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Литовсько-білорусько-українське боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польськими магнатами та шляхтою, підтвердженням чого стало передання низці найвпливовішим литовсько-українським родам польських шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим — «барони і нобілі».
Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом. Деякий час Тевтонський орден виступав на стороні Литовсько-руської держави проти Польщі та католицької шляхти Литви.
*Одним из главных социально-экономических факторов объединения явился рост боярского сословия и феодального землевладения в отдельных землях Северо-Восточной Руси. Основным источником распространения боярских вотчин стали княжеские земли с крестьянами. Но в условиях политической "распыленности" все более ощущался дефицит пахотных земель, что ограничивало развитие боярского сословия, а следовательно, подрывало силы князя, прежде всего военные.
*Образованию единого государства и развитие поместного землевладения, получившее распространение во второй половине ХV в. во многом благодаря расширению ареала пахотных земель. Слуги князя получали землю в качестве условного держания, т. е. не могли ею свободно распоряжаться и владели лишь на условиях службы. Они поддерживали князя в его политике, надеясь с его упрочить свое положение и получить новые земли. Стремительный рост численности служилого дворянства стал основой усиления военного потенциала московских великих князей, залогом успеха их объединительной политики.
*Среди социально-политических предпосылок следует отметить то обстоятельство, что князьям, заинтересованным в укреплении своих военно-служилых сил, становилось тесно в рамках небольших княжеств. В результате обостряются противоречия между князьями, поддерживаемыми своими боярскими группировками. Это и привело к борьбе за расширение владений одного за счет другого. Так, постепенно, выявилось соперничество Тверского и Московского княжеств, борьба между которыми во многом предопределяла развитие процесса объединения Руси.
*Великое княжение Владимирское, значение которого было фактически восстановлено татарами, представляло собой готовый институт власти для будущего единого государства.
*Православная церковь также была заинтересована в объединении земель. Стремление сохранить и упрочить единую церковную организацию, ликвидировать угрозу ее позициям как с Запада, так и с Востока (после принятия Ордой ислама как государственной религии) заставляло церковь поддерживать политику того князя, который будет объединить Русь.
*Основной политической предпосылкой слияния раздробленных земель являлась насущная задача освобождения страны от ордынского ига. Определенное влияние оказывала и борьба с Великим княжеством Литовским, также претендовавшим на роль объединителя русских земель. http://revon.allbest.ru/history/00040505_0.html
Городе́льська унія 1413 — угода між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городло, що на річці Західний Буг. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також унормування Привілеїв шляхетських та зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.
Угода підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 року, задекларувала повторне об'єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського в одну державу «на вічні часи» перед лицем воєн та загрози з боку нім. хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів». За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві, а за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польського короля) титул Великого князя литовського.
Було визначено також принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Литовсько-білорусько-українське боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польськими магнатами та шляхтою, підтвердженням чого стало передання низці найвпливовішим литовсько-українським родам польських шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим — «барони і нобілі».
Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом. Деякий час Тевтонський орден виступав на стороні Литовсько-руської держави проти Польщі та католицької шляхти Литви.
▪Предпосылки и причины объединения русских земель. Кратко:
1) Политические — необходимость обеспечения независимости от Золотой Орды.
2) Экономические – необходимость возрождать хозяйство страны, развитие хозяйственной специализации, ремесел – необходимость торговли.
3) Социальные – все слои населения за объединение.
4) Культурное и религиозное единство русских земель.
*Борьба за лидерство в политическом объединении северо-восточной Руси, соперничество Москвы и Твери.
http://eliseenko.eto-ya.com/russkie-zemli-v-xiv-–-xvi-vekah/
*Одним из главных социально-экономических факторов объединения явился рост боярского сословия и феодального землевладения в отдельных землях Северо-Восточной Руси. Основным источником распространения боярских вотчин стали княжеские земли с крестьянами. Но в условиях политической "распыленности" все более ощущался дефицит пахотных земель, что ограничивало развитие боярского сословия, а следовательно, подрывало силы князя, прежде всего военные.
*Образованию единого государства и развитие поместного землевладения, получившее распространение во второй половине ХV в. во многом благодаря расширению ареала пахотных земель. Слуги князя получали землю в качестве условного держания, т. е. не могли ею свободно распоряжаться и владели лишь на условиях службы. Они поддерживали князя в его политике, надеясь с его упрочить свое положение и получить новые земли. Стремительный рост численности служилого дворянства стал основой усиления военного потенциала московских великих князей, залогом успеха их объединительной политики.
*Среди социально-политических предпосылок следует отметить то обстоятельство, что князьям, заинтересованным в укреплении своих военно-служилых сил, становилось тесно в рамках небольших княжеств. В результате обостряются противоречия между князьями, поддерживаемыми своими боярскими группировками. Это и привело к борьбе за расширение владений одного за счет другого. Так, постепенно, выявилось соперничество Тверского и Московского княжеств, борьба между которыми во многом предопределяла развитие процесса объединения Руси.
*Великое княжение Владимирское, значение которого было фактически восстановлено татарами, представляло собой готовый институт власти для будущего единого государства.
*Православная церковь также была заинтересована в объединении земель. Стремление сохранить и упрочить единую церковную организацию, ликвидировать угрозу ее позициям как с Запада, так и с Востока (после принятия Ордой ислама как государственной религии) заставляло церковь поддерживать политику того князя, который будет объединить Русь.
*Основной политической предпосылкой слияния раздробленных земель являлась насущная задача освобождения страны от ордынского ига. Определенное влияние оказывала и борьба с Великим княжеством Литовским, также претендовавшим на роль объединителя русских земель. http://revon.allbest.ru/history/00040505_0.html
lutioОбъяснение:
⇔≈≠