Уже в глибоку давнину на східному узбережжі Середземного моря виникли поселення фінікійців. Країна, яку вони населяли, називалася Фінікією. Нині на місці стародавньої Фінікії розташована держава Ліван.
У Фінікії не було великих річок і долин з родючими ґрунтами. Мало було також місця для полів і пасовищ. Проте було поширене садівництво. Фінікійці вирощували виноград та оливкові дерева. З оливок вони видавлювали духмяну олію, з винограду робили вино. Олію та вино фінікійці обмінювали на пшеницю. Ліванські гори славилися кедровими та дубовими лісами. Ліванський кедр відправляли в Єгипет та інші країни.
Місце розташування було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи з Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. З часом фінікійські поселення перетворилися на багаті торгові міста. На півночі знаходилось місто, яке греки називали Бібл, по-фінікійськи Гебал, що у перекладі означало гора. Найбільше фінікійське місто греки називали Тір, що відповідало фінікійському Цур – скеля. Тир стояв на острові неподалік від берега і був майже неприступним для ворогів. Третє найбільше місто називалось Сидон, що означало місто рибної ловлі. Міста і селища розташовувались по береговій лінії. Це було пов'язано з основним заняттям фінікійців – мореплавством, риболовством, торгівлею.
Кожне фінікійське місто мало свого правителя – царя. Він був залежним від ради вельмож і від народних зборів. У Фінікії не було єдності. Фінікійський народ не мав навіть власної назви. Жителі кожного міста називали себе його іменем. Фінікійцями їх називали греки.
Колесница — большая двухколёсная повозка (двуколка), использующая как движущую силу скаковых животны. Колесница в ходе развития военной мысли, начиная с 2000 лет до нашей эры, превратилась в один из решающих факторов при ведении боевых действий.
В любом фильме, действия которого хотя бы от части затрагивают те времена, неотъемлемым атрибутом армии Древнего Египта изображаются воины на колесницах. И хотя, благодаря популяризации этого мнения в культуре, у многих колесницы ассоциируются именно с Египтом, изобретены они были отнюдь не там. Древнеегипетская армия взяла на вооружение идею применения боевых колесниц после столкновений с соседствующими кочевыми племенами гиксосов, населявшими тогда область в районе Израиля. К концу так называемой эпохи Среднего царства (приблизительно XVIII — XVI века до н. э.) эти племена нанесли серию сокрушительных поражений египтянам и смогли завоевать огромные территории Древнего Египта, едва не захватив его полностью. Именно это и стало закатом Среднего царства.
Уже в глибоку давнину на східному узбережжі Середземного моря виникли поселення фінікійців. Країна, яку вони населяли, називалася Фінікією. Нині на місці стародавньої Фінікії розташована держава Ліван.
У Фінікії не було великих річок і долин з родючими ґрунтами. Мало було також місця для полів і пасовищ. Проте було поширене садівництво. Фінікійці вирощували виноград та оливкові дерева. З оливок вони видавлювали духмяну олію, з винограду робили вино. Олію та вино фінікійці обмінювали на пшеницю. Ліванські гори славилися кедровими та дубовими лісами. Ліванський кедр відправляли в Єгипет та інші країни.
Місце розташування було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи з Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. З часом фінікійські поселення перетворилися на багаті торгові міста. На півночі знаходилось місто, яке греки називали Бібл, по-фінікійськи Гебал, що у перекладі означало гора. Найбільше фінікійське місто греки називали Тір, що відповідало фінікійському Цур – скеля. Тир стояв на острові неподалік від берега і був майже неприступним для ворогів. Третє найбільше місто називалось Сидон, що означало місто рибної ловлі. Міста і селища розташовувались по береговій лінії. Це було пов'язано з основним заняттям фінікійців – мореплавством, риболовством, торгівлею.
Кожне фінікійське місто мало свого правителя – царя. Він був залежним від ради вельмож і від народних зборів. У Фінікії не було єдності. Фінікійський народ не мав навіть власної назви. Жителі кожного міста називали себе його іменем. Фінікійцями їх називали греки.
Объяснение:
выбери то что нужно самое интересное!
Колесница — большая двухколёсная повозка (двуколка), использующая как движущую силу скаковых животны. Колесница в ходе развития военной мысли, начиная с 2000 лет до нашей эры, превратилась в один из решающих факторов при ведении боевых действий.
В любом фильме, действия которого хотя бы от части затрагивают те времена, неотъемлемым атрибутом армии Древнего Египта изображаются воины на колесницах. И хотя, благодаря популяризации этого мнения в культуре, у многих колесницы ассоциируются именно с Египтом, изобретены они были отнюдь не там. Древнеегипетская армия взяла на вооружение идею применения боевых колесниц после столкновений с соседствующими кочевыми племенами гиксосов, населявшими тогда область в районе Израиля. К концу так называемой эпохи Среднего царства (приблизительно XVIII — XVI века до н. э.) эти племена нанесли серию сокрушительных поражений египтянам и смогли завоевать огромные территории Древнего Египта, едва не захватив его полностью. Именно это и стало закатом Среднего царства.