В основном развитие западной культуры определялось тенденциями, проявившимися в конце XIX и начале ХХ веков. Важнейшие из них:
1.в сфере хозяйственной культуры господство массового индустриального производства, быстрое совершенствование технологий материального производства на базе всё более широкого использования научных открытий; повышение материального уровня жизни наёмных работников массовых профессий
2.интеграция экономики, формирование единого мирового хозяйства; во второй половине столетия новая тенденция — развёртывание научно-технической революции и связанное с ним изменение характера труда работников материального производства
3.в сфере физической культуры повышение уровня здоровья населения, увеличение средней продолжительности жизни, совершенствование медицины и систем здравоохранения;
5.в сфере политической культуры демократизация и либерализация, выразившиеся, в частности, в распаде колониальной системы и крахе тоталитарных государств
6.в сфере правовой культуры демократизация и гуманизация;
7.в сфере религиозной культуры своеобразная рационализация христианских церквей и конфессий (особенно католицизма)
8.в сфере научной культуры стремительное проникновение в новые и новые глубины строения вещества; овладение законами живой материи, информации;
Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Ця реформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від влади місцевих князів. Влада тепер, навіть на місцях, була зосереджена виключно у руках династії Володимира. Коли ж його варязька дружина почала вимагати більших винагород, то Володимир зробив так, щоб вона перейшла до рук візантійців.
Володимир також залучав місцеву аристократію до своєї ради і з нею вирішував питання законодавства та адміністрації, а також війни.
Яке було значення цієї реформи? Зосередження влади в руках однієї князівської родини дало можливість усунути племінний сепаратизм. Відтак Русь стала державою із сильною князівською владою, в якій всі рішення приймалися із єдиного центру.
В основном развитие западной культуры определялось тенденциями, проявившимися в конце XIX и начале ХХ веков. Важнейшие из них:
1.в сфере хозяйственной культуры господство массового индустриального производства, быстрое совершенствование технологий материального производства на базе всё более широкого использования научных открытий; повышение материального уровня жизни наёмных работников массовых профессий
2.интеграция экономики, формирование единого мирового хозяйства; во второй половине столетия новая тенденция — развёртывание научно-технической революции и связанное с ним изменение характера труда работников материального производства
3.в сфере физической культуры повышение уровня здоровья населения, увеличение средней продолжительности жизни, совершенствование медицины и систем здравоохранения;
5.в сфере политической культуры демократизация и либерализация, выразившиеся, в частности, в распаде колониальной системы и крахе тоталитарных государств
6.в сфере правовой культуры демократизация и гуманизация;
7.в сфере религиозной культуры своеобразная рационализация христианских церквей и конфессий (особенно католицизма)
8.в сфере научной культуры стремительное проникновение в новые и новые глубины строения вещества; овладение законами живой материи, информации;
Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Ця реформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від влади місцевих князів. Влада тепер, навіть на місцях, була зосереджена виключно у руках династії Володимира. Коли ж його варязька дружина почала вимагати більших винагород, то Володимир зробив так, щоб вона перейшла до рук візантійців.
Володимир також залучав місцеву аристократію до своєї ради і з нею вирішував питання законодавства та адміністрації, а також війни.
Яке було значення цієї реформи? Зосередження влади в руках однієї князівської родини дало можливість усунути племінний сепаратизм. Відтак Русь стала державою із сильною князівською владою, в якій всі рішення приймалися із єдиного центру.