Опишите значение курултая в ордабасы в объединении казахов против джунгар по следующему плану: 1) политическая ситуация накануне курултая (не менее 3 примера) 2) влияние курултая на развитие последующих событий (не менее 2 факторов) 3)вывод
Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії).
Положение, в котором оказались крестьяне Рима к 130-ым годам до н. э., было довольно удручающим. Крестьяне были основой населения Италии в то время. И важно отметить то, что работая на земле, они кормили не только свои семьи, но и обеспечивали продовольствием города и городское население.
Положение Рима до реформ После Пунических и других войн положение крестьян, а значит и продовольственное положение страны значительно ухудшилось. Многие мужчины уходили на войну, а у женщин не хватало физических сил так основательно заниматься хозяйством.
Постепенно положение стало ухудшаться, из-за отсутствия большого количества урожая погибал скот. Общее положение крестьян было плачевным, многие семьи были полностью разоренны и постоянно голодали. Именно поэтому более просвященными и обеспеченными римлянами было принято решение улучшить положение крестьян.
Закон о земельных реформах: национализация земель Тиберием Гракхом, в 134 году до н. э. выбранным в народные трибуны, было предложено принять закон о земельных реформах.
Большая часть плодовитой земли принадлежала римской знати на протяжении долгого времени и передавалась из поколения в поколение. Тиберий предложил вернуть ее государству и в дальнейшем разделить ее между обедневшими крестьянами.
Такая земельная реформа была одобрена народным собранием, но у богатой римской знати она вызвала протест и негодование.
Процесс осуществления реформы продвигался очень медленно, для этого была создана специальная комиссия, в которую входил брат Тиберия - Гай Гракх.
На следующий год кандидатура Тиберия снова была выдвинута на трибунских выборах. Это послужило причиной настоящего столкновения между его последователями и противниками.
Последние обвиняли Тиберия в том, что он хотел царской власти, так как защищаясь, он поднял руку над головой. Известие об этом мгновенно дошло до отцов-сенаторов, которые сразу же приняли участие в противостоянии.
В ходе жестокой драки Тиберий был убит ударом камня в голову, а его последователей арестовали и собирались судить. По причине этого земельная реформа Тиберия Гракха так и не была осуществлена.
Исправление ошибок - судебная и аграрная реформы Продолжением истории стало выдвижение кандидатуры брата Тиберия - Гая Гракха - на трибунских выборах через 10 лет. Он продолжил земельные преобразования, только теперь старался учитывать интересы других сословий.
Он провел судебную реформу для всадников, которые стали отныне руководить множеством судов и иметь значительную власть над наместниками провинций.
И согласно одному из законов Гая, хлеб для римских бедняков должен был продаваться по самым низкими ценам. По указу Гая, за пределами Италии создавались римские колонии, в результате которых крестьяне улучшали свое положение, покидая родину и получая на чужбине землю.
Но сенат не устраивала чрезмерная активность народного трибуна, и в частности - деятельность Гракха. В третий раз Гай так и не был избран. Это послужило тому, что сторонники реформ Гая стали организовывать отряды, вооруженые против его врагов.
Это вылилось в открытое противостояние между сенаторами и последователями Гракха. В результе битвы три тысячи сторонников Гая были убиты, в том числе и сам Гракх. К сожалению, обнищение крестьян продолжалось, а многочисленные земельные реформы братьев Гракх потерпели поражение.
Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії).
Положение, в котором оказались крестьяне Рима к 130-ым годам до н. э., было довольно удручающим. Крестьяне были основой населения Италии в то время.
И важно отметить то, что работая на земле, они кормили не только свои семьи, но и обеспечивали продовольствием города и городское население.
Положение Рима до реформ
После Пунических и других войн положение крестьян, а значит и продовольственное положение страны значительно ухудшилось. Многие мужчины уходили на войну, а у женщин не хватало физических сил так основательно заниматься хозяйством.
Постепенно положение стало ухудшаться, из-за отсутствия большого количества урожая погибал скот. Общее положение крестьян было плачевным, многие семьи были полностью разоренны и постоянно голодали. Именно поэтому более просвященными и обеспеченными римлянами было принято решение улучшить положение крестьян.
Закон о земельных реформах: национализация земель
Тиберием Гракхом, в 134 году до н. э. выбранным в народные трибуны, было предложено принять закон о земельных реформах.
Большая часть плодовитой земли принадлежала римской знати на протяжении долгого времени и передавалась из поколения в поколение. Тиберий предложил вернуть ее государству и в дальнейшем разделить ее между обедневшими крестьянами.
Такая земельная реформа была одобрена народным собранием, но у богатой римской знати она вызвала протест и негодование.
Процесс осуществления реформы продвигался очень медленно, для этого была создана специальная комиссия, в которую входил брат Тиберия - Гай Гракх.
На следующий год кандидатура Тиберия снова была выдвинута на трибунских выборах. Это послужило причиной настоящего столкновения между его последователями и противниками.
Последние обвиняли Тиберия в том, что он хотел царской власти, так как защищаясь, он поднял руку над головой. Известие об этом мгновенно дошло до отцов-сенаторов, которые сразу же приняли участие в противостоянии.
В ходе жестокой драки Тиберий был убит ударом камня в голову, а его последователей арестовали и собирались судить. По причине этого земельная реформа Тиберия Гракха так и не была осуществлена.
Исправление ошибок - судебная и аграрная реформы
Продолжением истории стало выдвижение кандидатуры брата Тиберия - Гая Гракха - на трибунских выборах через 10 лет. Он продолжил земельные преобразования, только теперь старался учитывать интересы других сословий.
Он провел судебную реформу для всадников, которые стали отныне руководить множеством судов и иметь значительную власть над наместниками провинций.
И согласно одному из законов Гая, хлеб для римских бедняков должен был продаваться по самым низкими ценам. По указу Гая, за пределами Италии создавались римские колонии, в результате которых крестьяне улучшали свое положение, покидая родину и получая на чужбине землю.
Но сенат не устраивала чрезмерная активность народного трибуна, и в частности - деятельность Гракха. В третий раз Гай так и не был избран. Это послужило тому, что сторонники реформ Гая стали организовывать отряды, вооруженые против его врагов.
Это вылилось в открытое противостояние между сенаторами и последователями Гракха. В результе битвы три тысячи сторонников Гая были убиты, в том числе и сам Гракх. К сожалению, обнищение крестьян продолжалось, а многочисленные земельные реформы братьев Гракх потерпели поражение.