Опрацювати текст джерела. На контурній карті позначити основні райони зосередження отаманських повстанських загонів.
«…Життя української провінції опинилося в руках сотен місцевих батьків-отаманів, які керували повстанськими добровольчими козацькими формуваннями. Вони захищали інтереси окремих сіл і містечок, інколи воювали між собою та проти міст де знаходилась ворожа селянам влада, від якої тільки й було користі отримувати накази та приймати каральні реквізиційні загони. Отаманщина охоплювала майже всю територію Південно-Східної і Центральної України. Різні дослідники та учасники тих подій називають різну чисельність отаманського руху. Так на серпень 1919 р. цифра коливається від 15 тис. (М.Капустянський) до 200 тис. (радянський свідок цих подій Б. Козельський)[ii]. Якою була загальна кількість повстанців у 1919-1920 рр. - невідомо. О.Удовиченко вважає, що їх кількість сягала 50 тис., інші автори обходять це питання у своїх працях. У спогадах І.Мазепи фігурують імена близько 60-ти таких повстанських отаманів, хоча О.Удовиченко вважає, що їх було набагато більше[iii]. Найвпливовішими серед них були Григор'єв (Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, частина Катеринославщини), Махно (Північна Таврія, Катеринославщина), Зелений (Київщина), Ангел (Чернігівщина), Божко (Катеринославщина)…»
Гай-Нижник П. Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі
Як скласти історичний портрет
28/01/2016
|
Юлія Вікторівна
Щоб створити історичний портрет, користуйтесь пам"яткою, проте врахуйте, що пам"ятка - не шаблон, а лише основа для Вашої індивідуальної творчості
1.Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?
•Де і коли він народився?
•Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?
2. Особисті якості й риси характеру.
•Як особисті якості впливали на його діяльність?
•Які з його особистих якостей Вам подобаються, а які ні?
3. Діяльність історичного діяча.
•Схарактеризуйте основні справи його життя.
•Які успіхи й невдачі були в його справах?
•Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?
•Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?
•Якими були наслідки його діяльності а)для сучасників б) для нащадків
•За що людство пам‘ятає цю людину?
4. Яке Ваше особисте ставлення до історичного діяча? Обґрунтуйте свою позицію
Причины распада Древнерусского государства. Монголо-татарское нашествие и его последствия
Распад Древнерусского государства – вполне закономерное явление в контексте развития средневековой Европы. Он в первую очередь был обусловлен развитием феодальных отношений и системы феодальных иммунитетов. Однако некоторые исследователи считают главной причиной раздробленности Киевской Руси изменения в княжеском наследственном праве, когда каждый княжеский сын получал в самостоятельное управление определенную часть отцовского княжения – удел. Удельная система быстро прогрессировала в XII – XIII в. Возникали суверенные княжества, боровшиеся за политическое лидерство. При этом Киев постепенно утратил свою роль общерусского центра, возрос экономический потенциал Владимиро-Суздальского княжества, расположенного на северо-востоке Руси. Правители Владимиро-Суздальского княжества, так же как и киевские князья, стали именовать себя великими князьями.
Суверенизация отдельных земель, с одной стороны, имела положительные последствия. Почти прекратились перемещения князей в поисках более богатого и более почетного престола, и, следовательно, власть стала более эффективной.
С другой стороны, каждая из земель, взятая в отдельности, не имела достаточных людских и материальных ресурсов для защиты своего суверенитета. Поэтому русские княжества были завоеваны монголо-татарами во время похода на Русь хана Батыя в 1237-1240 гг.
Насильственное включение русских княжеств в мир политических отношений, сложившихся в кочевой империи монголов, отрицательно повлияло на внутреннее развитие русских земель, обусловило значительные отличия местных государственно-политических традиций от европейских. В монгольском обществе власть верховного правителя была абсолютной и требовала от подданных беспрекословного подчинения. Став вассалами ханов, русские князья заимствовали политические традиции подданства в своих взаимоотношениях с феодалами. Это замечание касается в первую очередь земель Северо-Восточной Руси, составивших ядро будущего Московского государства.