Определите хронологическую последовательность: 1. Последнее сражение Бабека за крепость Базз 2. Образовалось государство Раввадидов 3. Приход к власти Джаваншира 4. Абульасвар Шавур принял зависимость от Сельджуков
Похідні групи ОУН — були створені ОУН («мельниківцями») та ОУНР («бандерівцями») з метою організації зі свідомих українців на українських землях органів місцевого самоуправління під час Другої Світової війни. Організацією Похідних Груп ОУНР та їх керівництвом займався штаб на чолі з В. Куком (псевдо: Коваль, Леміш). Діяльністю ОУН на Наддніпрянщині керував Олег Кандиба (Ольжич)
Загальну мету похідних груп обох організацій у стислій формі сформулював мельниківець О. Жданович («Штуль»): «Було ясно, що вибух німецько-совєтської війни вимагатиме від нас швидкої і рішучої дії, щоб в момент замішання, в момент, коли новий наїздник ще не буде закріплений, заняти й розбудувати позиції для дальшої боротьби».
Опришками становились преимущественно крестьяне, бравшиеся за оружие, чтобы избавиться от притеснений чужеземцев. Применяя тактику партизанской войны, они действовали небольшими отрядами в Галицком Прикарпатье, на Буковине и в Закарпатье.
Опришки формировали отряды по несколько десятков человек. С гор, где они прятались, опришки храбро совершали набеги на поместья, грабили и сжигали их вместе с документами на землю и крестьянскими долговыми расписками. Наибольшего подъёма движение опришков достигло в 1738-1759 годах, координируя свои действия с гайдамацким движением. Известнейшими опришками были Олекса Довбуш, Пынтя Храбрый и Василий Баюрак.
Объяснение:
Опри́шки (укр. опришки) — народное повстанческое движение, существовавшее с XV до XIX века в Галиции, Прикарпатье, Карпатской Руси и Покутье. Оно было направлено против крепостного права и произвола крупных землевладельцев.[1]
Похідні групи ОУН — були створені ОУН («мельниківцями») та ОУНР («бандерівцями») з метою організації зі свідомих українців на українських землях органів місцевого самоуправління під час Другої Світової війни. Організацією Похідних Груп ОУНР та їх керівництвом займався штаб на чолі з В. Куком (псевдо: Коваль, Леміш). Діяльністю ОУН на Наддніпрянщині керував Олег Кандиба (Ольжич)
Загальну мету похідних груп обох організацій у стислій формі сформулював мельниківець О. Жданович («Штуль»): «Було ясно, що вибух німецько-совєтської війни вимагатиме від нас швидкої і рішучої дії, щоб в момент замішання, в момент, коли новий наїздник ще не буде закріплений, заняти й розбудувати позиції для дальшої боротьби».
Опришками становились преимущественно крестьяне, бравшиеся за оружие, чтобы избавиться от притеснений чужеземцев. Применяя тактику партизанской войны, они действовали небольшими отрядами в Галицком Прикарпатье, на Буковине и в Закарпатье.
Опришки формировали отряды по несколько десятков человек. С гор, где они прятались, опришки храбро совершали набеги на поместья, грабили и сжигали их вместе с документами на землю и крестьянскими долговыми расписками. Наибольшего подъёма движение опришков достигло в 1738-1759 годах, координируя свои действия с гайдамацким движением. Известнейшими опришками были Олекса Довбуш, Пынтя Храбрый и Василий Баюрак.
Объяснение:
Опри́шки (укр. опришки) — народное повстанческое движение, существовавшее с XV до XIX века в Галиции, Прикарпатье, Карпатской Руси и Покутье. Оно было направлено против крепостного права и произвола крупных землевладельцев.[1]