ОбъяснНайбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.).
Протягом цього періоду Китай збагатив світову культуру такими важливими винаходами, як:
Пізніше було винайдено механічний годинник, пристосування для шовкоткацтва.
Своєрідність китайської культури полягає у відомому феномені, який отримав назву "китайські церемонії" – етико-ритуальні принципи і відповідні їм норми поведінки. Пізніше це привело до того, що ці принципи і норми змінили релігійно-міфологічне сприйняття світу. Цей процес знайшов своє завершення у вченні Конфуція (551-479 рр. до н. е.), який створив китайську релігійно-світоглядну систему – конфуціанство, яке у II-I ст. до н. е. стає державною ідеологією. У сфері соціальної політики та етики конфуціанству протистояв легізм.ение:
ОбъяснНайбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.).
Протягом цього періоду Китай збагатив світову культуру такими важливими винаходами, як:
Пізніше було винайдено механічний годинник, пристосування для шовкоткацтва.
Своєрідність китайської культури полягає у відомому феномені, який отримав назву "китайські церемонії" – етико-ритуальні принципи і відповідні їм норми поведінки. Пізніше це привело до того, що ці принципи і норми змінили релігійно-міфологічне сприйняття світу. Цей процес знайшов своє завершення у вченні Конфуція (551-479 рр. до н. е.), який створив китайську релігійно-світоглядну систему – конфуціанство, яке у II-I ст. до н. е. стає державною ідеологією. У сфері соціальної політики та етики конфуціанству протистояв легізм.ение:
ОбъяснНайбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.).
Протягом цього періоду Китай збагатив світову культуру такими важливими винаходами, як:
компас,
спідометр,
сейсмограф.
У Китаї також вперше з’явилися:
папір,
книгодрукування,
шрифт,
порох,
стремена,
гармати,
мореплавні пристрої (румпель, багатоярусні вітрила).
Пізніше було винайдено механічний годинник, пристосування для шовкоткацтва.
Своєрідність китайської культури полягає у відомому феномені, який отримав назву "китайські церемонії" – етико-ритуальні принципи і відповідні їм норми поведінки. Пізніше це привело до того, що ці принципи і норми змінили релігійно-міфологічне сприйняття світу. Цей процес знайшов своє завершення у вченні Конфуція (551-479 рр. до н. е.), який створив китайську релігійно-світоглядну систему – конфуціанство, яке у II-I ст. до н. е. стає державною ідеологією. У сфері соціальної політики та етики конфуціанству протистояв легізм.ение:
ОбъяснНайбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.).
Протягом цього періоду Китай збагатив світову культуру такими важливими винаходами, як:
компас,
спідометр,
сейсмограф.
У Китаї також вперше з’явилися:
папір,
книгодрукування,
шрифт,
порох,
стремена,
гармати,
мореплавні пристрої (румпель, багатоярусні вітрила).
Пізніше було винайдено механічний годинник, пристосування для шовкоткацтва.
Своєрідність китайської культури полягає у відомому феномені, який отримав назву "китайські церемонії" – етико-ритуальні принципи і відповідні їм норми поведінки. Пізніше це привело до того, що ці принципи і норми змінили релігійно-міфологічне сприйняття світу. Цей процес знайшов своє завершення у вченні Конфуція (551-479 рр. до н. е.), який створив китайську релігійно-світоглядну систему – конфуціанство, яке у II-I ст. до н. е. стає державною ідеологією. У сфері соціальної політики та етики конфуціанству протистояв легізм.ение: