Определите основные и второстепенные причины распада средневековых государств с использованием опорных слов внизу. Основные
Второстепенные
Внутренние противоречия, грабительские набеги на мирное население, гонения на мусульман, междоусобные войны, миграция племён, подрыв могущества племён, бесправие основной массы населения, религиозные противоречия, ослабление центральной власти, военное превосходство соседних государств, войны с соседними племенами и государствами, непомерные налоги, препятствия развитию культурных традиций, принятие арабской графики.
2. Яку роль відіграє Біблія у вивченні історії Ізраїльсько-Юдейського царства?
Головним джерелом з вивчення історії євреїв є Біблія. У ній розповідається, що першим євреєм був Авраам, який народився поблизу вавилонського міста Ур. Він був скотарем і кочував зі своїми великими чередами берегами річок Тигр і Євфрат, а потім прийшов до Ханаану й там оселився. Згодом у жителів Ханаану євреї навчилися землеробства. Онук Авраама — Яків — мав 12 синів, що дали свої імена 12 єврейським племенам (колінам). У Якова було також ім'я Ізраїль, тому євреїв почали називати ізраїльтянами, народом Ізраїлю.
Объяснение:
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.
Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.
Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це - спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса, проса, льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.
В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен - об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.
Прабатьківщина слов’ян
Объяснение:
≡