Определите политические, экономические, социальные причины Английской революции середины и века. ответы впишите цифрами​

Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий. Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія.

Финикия в I тысячелетии до н.э.
Морские путешествия финикийцев

Обогащаясь за счет своих колоний, финикийские, карфагенские мореплаватели начали постепенно выходить далеко за пределы Средиземного моря. В этот период расцвета финикийского и карфагенского мореходства морской путь становится средством связи между тремя континентами Средиземноморья и более отдаленными странами, которые находились за пределами Гибралтара.Финикийцы первыми из народов Средиземноморья достигли берегов нынешней Англии и здесь получали очень ценное в то время олово. Путем обмена они также получали на побережье Атлантического океана доставляемый сюда сухим путем из Прибалтики столь ценившийся тогда янтарь.Карфагенские мореходы, выходя в океан через Гибралтарский пролив, который называли они “столпами Мелькарта” (верховного бога Тира), неоднократно плавали также вдоль западного берега Африки.Описание одной из таких морских экспедиций отважных карфагенских мореплавателей известно и нам в греческом переводе. Это путешествие, которое называется путешествием Ганнона, датируемое примерно VI или V в. до н.э. Хотя экспедиция карфагенского морехода описана как занимательный приключенческий роман, тем не менее все его сведения, по суждению авторитетных исследователей-историков, соответствуют действительности. Можно шаг за шагом проследить путь экспедиции по карте, сопоставляя данные об этом путешествии с тем, что мы знаем о географии западного побережья Африки.Пользуясь египтян, а иногда Израиля и Иудеи, финикийские города отправляли морские экспедиции не только на северо-запад и юго-запад, но и менее доступный тогда юг.В данном случае финикийские корабли через Красное море достигли, вероятно, даже Индийского океана.Об одном из таких морских походов хорошо написано в Библии, где рассказывается об экспедиции в богатую золотом страну Офир, организованной Хирамом, царем Тира, и Соломоном, царем Израиля.Но самым грандиозным предприятием необходимо считать ту морскую экспедицию финикийцев, которую они совершили по поручению египетского царя Нехо в конце VII в. до н.э. В течение трех лет они обогнули Африку и вернулись через “столпы Мелькарта”, совершив этот выдающийся подвиг более чем за две тысячи лет до Васко да Гамы.