Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді – тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж. Виходячи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва.
Кругла скульптура – це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.
Рельєф – рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.
За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну – пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо пов’язані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета; декоративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст.
Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, яке підкреслювало б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.
Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позиції огляду відкривають в об'ємному зображенні різні його грані.
Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.
У першій половині ХІХ ст. Російська та Османська імперії провели ще дві війни. І обидві вони закінчилися невдало для турків. Війна 1806-1812 років завершилася підписанням Бухарестського миру. Південна Бессарабія — нині це південь Одеської області та частина Буковини, відійшла до Російської імперії.
Козацькі військові частини безпосередньо брали участь з обох сторін: Чорноморське козацьке військо — за Російську імперію, та козаки Задунайської Січі — на стороні османів.
Для задунайських козаків наступна російсько-турецька війна 1828-1829 рр. стала вирішальною. У 1828 році російські війська зайшли безпосередньо на територію Задунайської Січі. Отаман запорожців Йосип Гладкий прийняв рішення перейти на бік росіян. Розлютований султан наказав знищити Задунайську Січ.
Козаків, що перейшли на сторону Російської імперії, обдарували орденами і прийняли до російського війська. З них сформували окрему військову частину — Азовське козацьке військо. Отаманом став Йосип Гладкий. Козаки базувалися на землях Приазов'я навколо Бердянська до 1864 року. Тоді їх, зрештою, ліквідували.
Після поділів Польщі, приєднання Кримського ханства та російсько-турецьких війн більшість земель сучасної України опинилась у складі Російської імперії. Для зручності, ці землі прийнято називати Наддніпрянщиною, а землі під владою австрійського імператора — західноукраїнськими
Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді – тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж. Виходячи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва.
Кругла скульптура – це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.
Рельєф – рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.
За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну – пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо пов’язані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета; декоративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст.
Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, яке підкреслювало б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.
Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позиції огляду відкривають в об'ємному зображенні різні його грані.
Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.
У першій половині ХІХ ст. Російська та Османська імперії провели ще дві війни. І обидві вони закінчилися невдало для турків. Війна 1806-1812 років завершилася підписанням Бухарестського миру. Південна Бессарабія — нині це південь Одеської області та частина Буковини, відійшла до Російської імперії.
Козацькі військові частини безпосередньо брали участь з обох сторін: Чорноморське козацьке військо — за Російську імперію, та козаки Задунайської Січі — на стороні османів.
Для задунайських козаків наступна російсько-турецька війна 1828-1829 рр. стала вирішальною. У 1828 році російські війська зайшли безпосередньо на територію Задунайської Січі. Отаман запорожців Йосип Гладкий прийняв рішення перейти на бік росіян. Розлютований султан наказав знищити Задунайську Січ.
Козаків, що перейшли на сторону Російської імперії, обдарували орденами і прийняли до російського війська. З них сформували окрему військову частину — Азовське козацьке військо. Отаманом став Йосип Гладкий. Козаки базувалися на землях Приазов'я навколо Бердянська до 1864 року. Тоді їх, зрештою, ліквідували.
Після поділів Польщі, приєднання Кримського ханства та російсько-турецьких війн більшість земель сучасної України опинилась у складі Російської імперії. Для зручності, ці землі прийнято називати Наддніпрянщиною, а землі під владою австрійського імператора — західноукраїнськими