когда образовался Второй тюрский каганат, во главе антитюркских сил стало государство Кыргыз, которым правил ажо Барс-бег. Это был выдающийся политический деятель своего времени, происходил из древней правящей кыргызской династии с редким титулом – Умай-бег. Очень рано остался без отца. Яркой личностью он стал благодаря своему упорству В конце VII в. Барс-бег, накопив силы кыргызов, принял титул кагана с тронным именем Ынанчу Алп Бильге, бросив тем самым открытый вызов Второму тюрскому каганату во главе с Капаган-каганом. Каган тюрок решил покончить с кыргызской опасностью и предпринял ряд походов на Енисей. Первый из них, который возглавил принц Бильге, закончился неудачно. Войска подошли к границам кыргызов, но были ими остановлены. Капаган признал Барс-бега каганом и отдал ему в жены свою племянницу. В начале VIII в. Барс-бег проводит активную антитюркскую внешнюю политику. К 710 г. ему удалось создать мощную антитюркскую коалицию, в которую кроме кыргызов вошли империя Тан и Тюргешский каганат. Тюрки преодолели Саянский хребет зимой 710–711 ггобрушились на лагерь к-в.В битве при черни Сунга Барс-бег пал. По величине Барсбек – это историческая личность, которая по суждениям известных историков олицетворяет образ Манаса Великодушного. Народ помнит его имя. а значит он бессмертен
План розповіді «Загибель Галицько-Волинського князівства»
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 рік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2. Зміна місця для столиці – Львів (1270 рік).
2.3. Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1301-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльність, як інструмент вирішення конфліктів. Як результат, збільшився вплив держави та присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 рік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом.
4.2. Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія ІІ Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників.
5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною.
5.2. Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4. Смерть Юрія, як завершення доби незалежності Галицько-Волинського князівства