Уолександра великого були очі різного кольору. а саме карого і блакитного. це рідкісне явище називається - гетерохромія і зустрічається тільки у 1 % населення землі. 2.у олександра було високе обличчя і різкий голос. 3.неймовірно, але олександр македонський був епілептиком, так само як і юлій цезарь. до того ж олександр і юлій народилися в липні. 4.олександр, як і його батько - філіп, страждав скалеотичним розладом шийних хребців. 5.шия короля була викривлена так, що здавалося, ніби він увесь час дивиться вгору під кутом. 6.олександр македонський був невисокого зросту за македонськими стандартами, але при цьому у нього була коренаста тілобудова. 7.у нього погано росла борода, що відрізняло його від іншої македонської знаті. 8.історики всього світу визнають олександра великого, як найбільшого генерала і завойовника за всю історію людства. 9.олександр не програв жодної військової компанії. 10.тактичні схеми олександра у військових академіях і внз всього світу і сьогодні. 11.олександр відрізнявся особливою вдачею та імпульсивним характером. 12.македонський проявляв великий потяг до знань і філософії, дуже любив читати. 13.завдяки своїй харизматичності і силі духу, олександр зміг стати великим вождем для людей. 14.олександр вчився у великого грецький філософа арістотеля. 15.багато хто з учнів, які вчилися з олександром, стали його друзями і генералами, їх часто називали "компаньйони". 16.коня запропонував македонському царю філіпу ii торговець з фессалії філонік за 13 талантів, що було величезною сумою в ті часи. ніхто не міг приборкати норовливу тварину. олександр схопився на спину коня і поскакав. 17.у батька олександра було сім дружин, тоді як у самого олександра були тільки три дружини: роксана, парисатіда і статіра. 18.сучасні історики говорять, що роксана була однією з найкрасивіших жінок в азії. олександр узяв її в дружини по любові. 19. у олександра македонського були два сини: олександр vi македонський (від роксани) і геракл македонський (від барсіни). обидва його сини були вбиті не повнолітніми. 20.коня олександра македонського звали "буцефал", що означало "голова бика" або "бикоголовий". це був вірний супутник олександра протягом всього шляху в індію. 21.олександр назвав більше 70 міст на честь себе і одне на честь свого коня. 22.від олександра завжди відмінно пахло. 23.після перемоги над персами олександр став одягатися як вони. 24.причина смерті олександра залишається однією з найбільших таємниць стародавнього світу. 25.тіло олександра зберігали в чані з медом.
Ранняя княжества (c ix века до 1127 года) [править | править вики-текст] никоновская летопись под 875 годом сообщает об удачном походе аскольда на кривичей. в 882 году, прежде чем захватить киев, олег вещий посадил в смоленске своих наместников. первым смоленским наместником из династии рюриковичей был станислав владимирович. по завещанию ярослава мудрого в 1054 году смоленским князем стал вячеслав ярославич, умерший через три года, после чего старшими ярославичами с волыни в смоленск был переведён игорь ярославич. он умер в 1060 году, и дань со смоленской земли была поделена тремя старшими ярославичами на три части [1]. летописное известие о том, что владимир мономах, заняв в 1113 году киевский престол, перевёл своего сына святослава из смоленска в переяславль, показывает смоленскую землю под властью мономаха в период после любечского съезда 1097 года [1]. §расцвет смоленского княжества при ростиславичах (с 1127 по 1274 год) [править | править вики-текст] в правление мстислава великого (1125—1132) смоленский стол получил его сын ростислав (князь смоленский в 1127—1160 годах), который смог удержаться в смоленске в период усобиц 1132—1167 годов и стал родоначальником династии смоленских князей ростиславичей. если ростислав мстиславич придерживался оборонительной стратегии (1155) и получал киевское княжение усилиями своих волынских и галицких союзников (1159, 1161), как старший в роду мономаховичей, то его сыновья и внуки превращают княжество в базу своего влияния во всех частях руси. наиболее заметными были выход ростиславичей из подчинения андрею боголюбскому (1172), противникам младших юрьевичей (1174—1175) и константину всеволодовичу (1216) во время борьбы за власть во владимиро-суздальском княжестве. после смерти в 1197 году смоленского князя давыда ростиславича, дяди мстислава романовича, последний был признан смоленским князем и присоединил мстиславское княжество к смоленскому, сохранив его однако как удел. также была удачная серия походов (вдохновителем и организатором которых стал знаменитый мстислав удатный), направленных против чуди (1209, 1212), установивших влияние смоленских князей в киеве (1212) и галиче (1215, 1219) и противодействовавших захватам ордена меченосцев в (1217, 1219). с конца xii века расширилась торговля смоленска с ригой и висбю на готланде. главным предметом экспорта был воск, за ним следовали мёд и меха. импорт состоял в основном из сукна, в более поздних источниках упоминаются также чулки, имбирь, засахаренный горошек, миндаль, копчёная сёмга, сладкие вина, соль, шпоры. [2] свирская церковь — один из уцелевших архитектурных памятников смоленского княжества на княжение мстислава давыдовича (1219—1230) приходится и усиление смоленского княжества, связанное с ситуацией в полоцком княжестве. натиск на него литвы начался ещё в xii веке. к постоянным набегам добавились и поражения от рыцарей ордена меченосцев. в результате полоцк потерял ряд земель в ливонии (герсикское княжество, кукейносское княжество). в то же время в нём растет влияние и авторитет смоленских князей, также воюющих с литвой. после смерти в 1216 году владимира полоцкого его княжество слабеет, начинаются раздоры между удельными князьями. ослабление полоцка было невыгодно его соседям — новгороду и смоленску. и тогда, чтобы покончить со смутой в полоцкой земле, в 1222 году мстислав давидович ввёл смоленские войска в полоцкую землю, взял полоцк и посадил в нём на княжеский стол святослава мстиславича, старшего сына мстислава романовича киевского.
