Династический кризис в России заключался в пресечении династии Рюриковичей Московских. Объединение Руси под властью Москвы означало единовластие московской ветви Рюриковичей, потомков Александра Невского, Ивана Калиты и Дмитрия Донского. Другие ветви Рюриковичей уже не могли претендовать на престол, только Рюриковичи Московские. Однако эта ветвь пресеклась после того, как у Ивана Грозного остался только один взрослый сын Фёдор, который унаследовал престол, но остался бездетным (двое других, Иван и Дмитрий, погибли при странных обстоятельствах; Иван был будто бы убит собственным отцом, Дмитрий будто бы погиб при игре в ножички от эпилептического припадка). После того, как Фёдор I Иванович умер бездетным, Рюриковичи Московские пресеклись, и начался династический кризис, который заключался в соперничестве знатных родов (Годуновых, Шуйских, Романовых) за право создать новую династию.
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Пресечение Рюриковичей Московских
Объяснение:
Династический кризис в России заключался в пресечении династии Рюриковичей Московских. Объединение Руси под властью Москвы означало единовластие московской ветви Рюриковичей, потомков Александра Невского, Ивана Калиты и Дмитрия Донского. Другие ветви Рюриковичей уже не могли претендовать на престол, только Рюриковичи Московские. Однако эта ветвь пресеклась после того, как у Ивана Грозного остался только один взрослый сын Фёдор, который унаследовал престол, но остался бездетным (двое других, Иван и Дмитрий, погибли при странных обстоятельствах; Иван был будто бы убит собственным отцом, Дмитрий будто бы погиб при игре в ножички от эпилептического припадка). После того, как Фёдор I Иванович умер бездетным, Рюриковичи Московские пресеклись, и начался династический кризис, который заключался в соперничестве знатных родов (Годуновых, Шуйских, Романовых) за право создать новую династию.
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).