Основні положення Конституції Пилипа Орлика: 1.Назва документу. 2. Вступ (преамбула). 3.Органи влади. 4. Механізми обмеження влади Гетьмана. 5. Регулювання соціально-економічних відносин. 6. Релігійне питання. 7. Фінансові відносини
Таже, Трисвятое: Пресвята́я Тро́ице: По О́тче наш:
И настоящия тропари, глас 1:
Воста́вше от сна, припа́даем Ти, Бла́же, / и а́нгельскую песнь вопие́м Ти, Си́льне: / Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.
Сла́ва: От одра́ и сна воздви́гл мя еси́, Го́споди, / ум мой просвети́ и се́рдце, / и устне́ мои́ отве́рзи, / во е́же пе́ти Тя, Свята́я Тро́ице: / Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.
И ны́не: Внеза́пно Судия́ прии́дет, / и коего́ждо дея́ния обнажа́тся, / но стра́хом зове́м в полу́нощи: / Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.
Го́споди, поми́луй, 12,
И молитву сию:
От сна воста́в, благодарю́ Тя, Свята́я Тро́ице, я́ко мно́гия ра́ди Твоея́ бла́гости и долготерпе́ния не прогне́вался еси́ на мя, лени́ваго и гре́шнаго, ниже́ погуби́л мя еси́ со беззако́ньми мои́ми; но человеколю́бствовал еси́ обы́чно и в неча́янии лежа́щаго воздви́гл мя еси́, во е́же у́треневати и славосло́вити держа́ву Твою́. И ны́не просвети́ мои́ о́чи мы́сленныя, отве́рзи моя́ уста́ поуча́тися словесе́м Твои́м, и разуме́ти за́поведи Твоя́, и твори́ти во́лю Твою́, и пе́ти Тя во испове́дании серде́чнем, и воспева́ти всесвято́е и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва иная:
Сла́ва Тебе́ Царю́, Бо́же Вседержи́телю, и́же Боже́ственным Твои́м и человеколю́бным про́мыслом, сподо́бил мя еси́ гре́шнаго и недосто́йнаго от сна воста́ти, и получи́ти вход свята́го до́му Твоего́: приими́, Го́споди, и глас моле́ния моего́, я́коже святы́х и у́мных Твои́х сил, и благоволи́ се́рдцем чи́стым, и ду́хом смире́нным приноси́тися Тебе́ хвале́ от скве́рных усте́н мои́х, я́ко да и аз о́бщник бу́ду му́дрым де́вам, со све́тлою свеще́ю души́ моея́, и сла́влю Тя, во Отце́ и Ду́се сла́вимаго Бо́га Сло́ва, ами́нь.
Ри́мська імпе́рія (лат. Imperium Romanum) — державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі Римської республіки близько 27 року до н. е. Хронологічні межі існування імперії охоплюють період до 395 (поділ імперії на Західну та Східну) або 476 (падіння Західної Римської імперії). За час існування Римська імперія неодноразово змінювала свої території; період найбільшого територіального розвитку охоплює першу чверть II століття (правління імператора Траяна). Згодом держава пережила значну втрату земель і була ослаблена. У 476 усунений від влади останній імператор Західної Римської імперії. Східна (Візантійська) імперія проіснувала до 1453. Римська імперія відіграла важливу роль в житті людства, особливо Європи; її спадкоємницями проголошували себе багато середньовічних імперій.
Золота доба (грец. Χρυσόν Γένος Chryson Genos, лат. aurea aetas) — в античній міфології період, коли люди вели безтурботне життя без підневільної праці, а також без воєн, розбрату й чвар. Є однією з епох міфу про чотири доби (п'ять у Гесіода), за яких життя від щасливого первісного змінюється до нещасливого теперішнього.
У рисах, які характеризують життя Золотої доби, відсутні елементи вищого інтелектуального порядку і «раювання» зводиться до тваринного добробуту, що свідчить про глибоку давнину переказів (ідеться, мабуть, про добу становлення класового суспільства).
ЧАСОСЛОВ
С Богом Святым, обдержай все последование по чину святых иерусалимских и честных монастырей.
Востав от сна, отлучися одра, и рцы:
Моли́твами святы́х оте́ц на́ших, Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас, ами́нь.
Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.
Таже, Трисвятое: Пресвята́я Тро́ице: По О́тче наш:
И настоящия тропари, глас 1:
Воста́вше от сна, припа́даем Ти, Бла́же, / и а́нгельскую песнь вопие́м Ти, Си́льне: / Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.
Сла́ва: От одра́ и сна воздви́гл мя еси́, Го́споди, / ум мой просвети́ и се́рдце, / и устне́ мои́ отве́рзи, / во е́же пе́ти Тя, Свята́я Тро́ице: / Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.
И ны́не: Внеза́пно Судия́ прии́дет, / и коего́ждо дея́ния обнажа́тся, / но стра́хом зове́м в полу́нощи: / Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.
Го́споди, поми́луй, 12,
И молитву сию:
От сна воста́в, благодарю́ Тя, Свята́я Тро́ице, я́ко мно́гия ра́ди Твоея́ бла́гости и долготерпе́ния не прогне́вался еси́ на мя, лени́ваго и гре́шнаго, ниже́ погуби́л мя еси́ со беззако́ньми мои́ми; но человеколю́бствовал еси́ обы́чно и в неча́янии лежа́щаго воздви́гл мя еси́, во е́же у́треневати и славосло́вити держа́ву Твою́. И ны́не просвети́ мои́ о́чи мы́сленныя, отве́рзи моя́ уста́ поуча́тися словесе́м Твои́м, и разуме́ти за́поведи Твоя́, и твори́ти во́лю Твою́, и пе́ти Тя во испове́дании серде́чнем, и воспева́ти всесвято́е и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва иная:
Сла́ва Тебе́ Царю́, Бо́же Вседержи́телю, и́же Боже́ственным Твои́м и человеколю́бным про́мыслом, сподо́бил мя еси́ гре́шнаго и недосто́йнаго от сна воста́ти, и получи́ти вход свята́го до́му Твоего́: приими́, Го́споди, и глас моле́ния моего́, я́коже святы́х и у́мных Твои́х сил, и благоволи́ се́рдцем чи́стым, и ду́хом смире́нным приноси́тися Тебе́ хвале́ от скве́рных усте́н мои́х, я́ко да и аз о́бщник бу́ду му́дрым де́вам, со све́тлою свеще́ю души́ моея́, и сла́влю Тя, во Отце́ и Ду́се сла́вимаго Бо́га Сло́ва, ами́нь.
Ри́мська імпе́рія (лат. Imperium Romanum) — державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі Римської республіки близько 27 року до н. е. Хронологічні межі існування імперії охоплюють період до 395 (поділ імперії на Західну та Східну) або 476 (падіння Західної Римської імперії). За час існування Римська імперія неодноразово змінювала свої території; період найбільшого територіального розвитку охоплює першу чверть II століття (правління імператора Траяна). Згодом держава пережила значну втрату земель і була ослаблена. У 476 усунений від влади останній імператор Західної Римської імперії. Східна (Візантійська) імперія проіснувала до 1453. Римська імперія відіграла важливу роль в житті людства, особливо Європи; її спадкоємницями проголошували себе багато середньовічних імперій.
Золота доба (грец. Χρυσόν Γένος Chryson Genos, лат. aurea aetas) — в античній міфології період, коли люди вели безтурботне життя без підневільної праці, а також без воєн, розбрату й чвар. Є однією з епох міфу про чотири доби (п'ять у Гесіода), за яких життя від щасливого первісного змінюється до нещасливого теперішнього.
У рисах, які характеризують життя Золотої доби, відсутні елементи вищого інтелектуального порядку і «раювання» зводиться до тваринного добробуту, що свідчить про глибоку давнину переказів (ідеться, мабуть, про добу становлення класового суспільства).