Культура еллінізму як одне з найголовніших досягнень
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення.
Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості.
В період еллінізму ігається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних ів і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури.
Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв.
Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр.
Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг.
Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
К 1917 году Казахстан представлял собой окраину Российской империи. Население края к этому времени согласно сведениям А. Букейхана составляло 4,5 млн. человек, по другим данным порядка 6 млн. человек. Социальная структура общества была в основном представлена обедневшими шаруа, число которых ежегодно возрастало из-за масштабов переселенческой политики. В политическом контексте казахское общество было бесправным, так как было лишено, избирательных прав по закону от 3 июня 1907 г. В тоже время казахский социум был слабо политизирован, что обуславливалась жесткими карательными действиями колониального аппарата. Последние организованные выступления в конце 60-х гг. ХIХ века, событиям 1916 года, которые, как известно, были жестоко подавлены. Этими восстаниями завершается определенный этап национально-освободительного движения. Новая объективная реальность требовала от этноса и новых методов борьбы. Стихийные неорганизованные выступления второй половины ХIХ века привели к массовым репрессиям и многочисленным потерям человеческого ресурса. Протестные отношения в конце ХIХ — нач. ХХ века возглавила просвещенная часть казахского общества — национальная интеллигенция, которая строила свою концепцию национально-освободительного движения в правовом поле российского государства. Выбор новой стратегии объясняется с одной стороны и гуманной природой интеллигенции с другой избежать прямых вооруженных столкновений, грозящими большими потерями. Либеральное крыло казахской интеллигенции еще в начале века примкнуло к партии кадетов, и на протяжении длительного времени поддерживала с ней отношения, координируя свои действия с программными положениями данной организации.
Февраль 1917 года был вызван, прежде всего, недальновидной политикой правительства Николая 11 и рядом нерешенных проблем, главной из которых была аграрная. Известие о февральской революции было встречено населением Казахстана с воодушевлением, что подтверждается и архивными документами в частности телеграммы на имя Временного правительства и лично на имя А. Букейханова, в которых выражается полная поддержка политики Временного правительства, идея созыва Учредительного собрания. В состоянии эйфории, при огромной поддержке со стороны населения, либерально настроенная казахская интеллигенция взяла на себя ответственность за решение проблем. Февраль для них стал шансом, использование которого могло бы изменить политический статус казахской окраины, провести экономические и социальные реформы. Являясь филиалом кадетской партии, либеральная интеллигенция гарантировано получила высокие назначения в аппарате управления краем. Впервые, после введения Степных положений 60-х гг. Х1Х в., казахи занимают высокие посты в административных учреждениях. А. Букейханов,
Культура еллінізму як одне з найголовніших досягнень
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення.
Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості.
В період еллінізму ігається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних ів і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури.
Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв.
Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр.
Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг.
Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
К 1917 году Казахстан представлял собой окраину Российской империи. Население края к этому времени согласно сведениям А. Букейхана составляло 4,5 млн. человек, по другим данным порядка 6 млн. человек. Социальная структура общества была в основном представлена обедневшими шаруа, число которых ежегодно возрастало из-за масштабов переселенческой политики. В политическом контексте казахское общество было бесправным, так как было лишено, избирательных прав по закону от 3 июня 1907 г. В тоже время казахский социум был слабо политизирован, что обуславливалась жесткими карательными действиями колониального аппарата. Последние организованные выступления в конце 60-х гг. ХIХ века, событиям 1916 года, которые, как известно, были жестоко подавлены. Этими восстаниями завершается определенный этап национально-освободительного движения. Новая объективная реальность требовала от этноса и новых методов борьбы. Стихийные неорганизованные выступления второй половины ХIХ века привели к массовым репрессиям и многочисленным потерям человеческого ресурса. Протестные отношения в конце ХIХ — нач. ХХ века возглавила просвещенная часть казахского общества — национальная интеллигенция, которая строила свою концепцию национально-освободительного движения в правовом поле российского государства. Выбор новой стратегии объясняется с одной стороны и гуманной природой интеллигенции с другой избежать прямых вооруженных столкновений, грозящими большими потерями. Либеральное крыло казахской интеллигенции еще в начале века примкнуло к партии кадетов, и на протяжении длительного времени поддерживала с ней отношения, координируя свои действия с программными положениями данной организации.
Февраль 1917 года был вызван, прежде всего, недальновидной политикой правительства Николая 11 и рядом нерешенных проблем, главной из которых была аграрная. Известие о февральской революции было встречено населением Казахстана с воодушевлением, что подтверждается и архивными документами в частности телеграммы на имя Временного правительства и лично на имя А. Букейханова, в которых выражается полная поддержка политики Временного правительства, идея созыва Учредительного собрания. В состоянии эйфории, при огромной поддержке со стороны населения, либерально настроенная казахская интеллигенция взяла на себя ответственность за решение проблем. Февраль для них стал шансом, использование которого могло бы изменить политический статус казахской окраины, провести экономические и социальные реформы. Являясь филиалом кадетской партии, либеральная интеллигенция гарантировано получила высокие назначения в аппарате управления краем. Впервые, после введения Степных положений 60-х гг. Х1Х в., казахи занимают высокие посты в административных учреждениях. А. Букейханов,