"Русская правда" - первый свод древнерусских законов, куда вошли нормы Закона Русского, Правда Ярослава Мудрого, Правда Ярославичей, Устав Владимира Мономаха и др. Защищала жизнь и имущество княжеских дружинников и слуг, свободных сельских общинников и горожан, т. е. свободных граждан; устанавливала положение феодально-зависимых людей, обязательственное и наследственное право, ограничивала кровную месть кругом ближайших родственников, разбирала споры м. свободными людьми уравнивала в правах новгородских и киевских "мужей" и другое. Согласно "Русской правде", закупы и рядовичи находились в экономической зависимости и не могли уйти от владельца по своей воле. Их жизнь оценивалась в 5 гривен (так же как и лично зависимого холопа) . Князь становится не только олицетворением силы, нор и справедливости. В то же время, князь не является источником права, он лишь его носитель, выразитель тех правовых норм, которые были созданы традиционным укладом в славянской и варяжской среде. Имеется три редакции: Краткая, Пространная, Сокращенная.
Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу, оскільки прискорився процес впровадження московських імперських структур. Частина прихильників Мазепи (як-от генеральний обозний І. Ломиковський, генеральний писар П. Орлик, племінник І. Мазепи А. Войнаровський та ін.) покинула Україну, започаткувавши першу хвилю української політичну еміграції. Таким чином українське суспільство на Лівобережжі була позбавлена дієвого елементу, здатного впливати на політичну ситуацію. Проти автономістів, що залишилися в Україні, а також проти цивільного населення вівся терор (прикладом якого є Батуринська трагедія, вбивство московцями мешканців столиці й знищення будівель); лояльна ж частина старшини була підкуплена й спрямувала свої зусилля на інтеграцію до московського дворянства. За підтримку запорожцями Івана Мазепи була також знищена Чортомлицька Січ.
Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу, оскільки прискорився процес впровадження московських імперських структур. Частина прихильників Мазепи (як-от генеральний обозний І. Ломиковський, генеральний писар П. Орлик, племінник І. Мазепи А. Войнаровський та ін.) покинула Україну, започаткувавши першу хвилю української політичну еміграції. Таким чином українське суспільство на Лівобережжі була позбавлена дієвого елементу, здатного впливати на політичну ситуацію. Проти автономістів, що залишилися в Україні, а також проти цивільного населення вівся терор (прикладом якого є Батуринська трагедія, вбивство московцями мешканців столиці й знищення будівель); лояльна ж частина старшини була підкуплена й спрямувала свої зусилля на інтеграцію до московського дворянства. За підтримку запорожцями Івана Мазепи була також знищена Чортомлицька Січ.