Війна між Англією і Францією, що тривала (з перервами) понад сто років (1337-1453), дістала назву Столітньої.
Причиною Столітньої війни було зіткнення інтересів Франції та Англії в Європі. В Англії правила династія Плантагенетів, предки яких - вихідці з північнофранцузької області Нормандія - ще 1066 р. завоювали Англію. Таким чином на території Франції знаходилися володіння англійських королів, що стояло на заваді політичній централізації країни. Крім того, обидві держави суперничали за панування у Фландрії, де вироблялося найкраще в Європі сукно.
Приводом для переростання економічних і політичних суперечностей у воєнний конфлікт стало повстання фландрійських міст проти Франції, підтримане Англією. У1338 р. війна отримала юридичне обґрунтування, оскільки після смерті короля Франції Карла IV (який не мав синів) англійський короперервами) понад сто років (1337-1453), дістала назву Столітньої.
Реконкиста началась сразу же после завоевания большей части Пиренейского полуострова арабами в первой половине VIII века. Она шла с переменным успехом, что было связано с феодальными распрями, заставлявшими пиренейских христианских властителей сражаться друг с другом, а также со своими мятежными вассалами. Это в ряде случаев вынуждало христианских правителей заключать временные союзы с мусульманами. С другой стороны, раздоры существовали и среди арабских князей, которые в ходе борьбы за власть обращались за к христианам.
Во время Крестовых походов борьба против мавров воспринималась как борьба за весь христианский мир. Для борьбы с маврами были созданы рыцарские ордены по образцу тамплиеров, Папство призывало европейских рыцарей к борьбе с сарацинами на Пиренейском полуострове.
Завершилась реконкиста в 1492 году, когда Фердинанд II Арагонский и Изабелла I Кастильская изгнали последнего мавританского властителя с Пиренейского полуострова. Они объединили бо́льшую часть Испании под своей короной (Королевство Наварра было включено в состав Испании в 1512 году).
Війна між Англією і Францією, що тривала (з перервами) понад сто років (1337-1453), дістала назву Столітньої.
Причиною Столітньої війни було зіткнення інтересів Франції та Англії в Європі. В Англії правила династія Плантагенетів, предки яких - вихідці з північнофранцузької області Нормандія - ще 1066 р. завоювали Англію. Таким чином на території Франції знаходилися володіння англійських королів, що стояло на заваді політичній централізації країни. Крім того, обидві держави суперничали за панування у Фландрії, де вироблялося найкраще в Європі сукно.
Приводом для переростання економічних і політичних суперечностей у воєнний конфлікт стало повстання фландрійських міст проти Франції, підтримане Англією. У1338 р. війна отримала юридичне обґрунтування, оскільки після смерті короля Франції Карла IV (який не мав синів) англійський короперервами) понад сто років (1337-1453), дістала назву Столітньої.
Реконкиста началась сразу же после завоевания большей части Пиренейского полуострова арабами в первой половине VIII века. Она шла с переменным успехом, что было связано с феодальными распрями, заставлявшими пиренейских христианских властителей сражаться друг с другом, а также со своими мятежными вассалами. Это в ряде случаев вынуждало христианских правителей заключать временные союзы с мусульманами. С другой стороны, раздоры существовали и среди арабских князей, которые в ходе борьбы за власть обращались за к христианам.
Во время Крестовых походов борьба против мавров воспринималась как борьба за весь христианский мир. Для борьбы с маврами были созданы рыцарские ордены по образцу тамплиеров, Папство призывало европейских рыцарей к борьбе с сарацинами на Пиренейском полуострове.
Завершилась реконкиста в 1492 году, когда Фердинанд II Арагонский и Изабелла I Кастильская изгнали последнего мавританского властителя с Пиренейского полуострова. Они объединили бо́льшую часть Испании под своей короной (Королевство Наварра было включено в состав Испании в 1512 году).