Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Рассказ. Удельный период - это не период раздробленности. Это период владения одного княжеского рода, распределяющего власть по уделам представителям своего рода под властью Великого князя - лучшего среди равных.Варяг в Греки", что создавало благоприятные условия для развития торговли с Западной Европой. На лесных и морских промыслах добывали:пушнину,мед,воск,кожу,моржовую кость. Именно эти товары составляли основу новгородского экспорта в Западную Европу. Власть в Новгороде принадлежала вечу. Вече выбирало посадника, управляющего городским хозяйством, и тысяцкого, ведавшего сбором налогов. Город был разделен на 10 податных "сотен", которыми управ. сотские, подчин. тысяцкому. На вече так же выбирался архиепископ. Князь играл в системе новгородского управ. во многом формальную роль. Новгород сам приглашали князя. Князь не имел права вмешиваться в дела город. самоуправ. и жить на территории Новгорода. Новгород считался аристократической республикой.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Удельный период - это не период раздробленности. Это период владения одного княжеского рода, распределяющего власть по уделам представителям своего рода под властью Великого князя - лучшего среди равных.Варяг в Греки", что создавало благоприятные условия для развития торговли с Западной Европой. На лесных и морских промыслах добывали:пушнину,мед,воск,кожу,моржовую кость. Именно эти товары составляли основу новгородского экспорта в Западную Европу.
Власть в Новгороде принадлежала вечу. Вече выбирало посадника, управляющего городским хозяйством, и тысяцкого, ведавшего сбором налогов. Город был разделен на 10 податных "сотен", которыми управ. сотские, подчин. тысяцкому. На вече так же выбирался архиепископ. Князь играл в системе новгородского управ. во многом формальную роль. Новгород сам приглашали князя. Князь не имел права вмешиваться в дела город. самоуправ. и жить на территории Новгорода. Новгород считался аристократической республикой.